Поняття "фактичний одержувач доходу" не повинно тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з цілей, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як "відхід від сплати податків", і з урахуванням таких основних принципів, як "запобігання зловживанню положеннями договору". Для визначення особи як фактичного одержувача доходу, така особа повинна мати не лише право на отримання доходу, але і, як випливає з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, має бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу. Це роз'яснено в листі ГФС № 9033/7/99-99-10-02-02-17. Таке тлумачення терміну міститься в рішенні ВАСУ від 24.03.2014 № До/800/52155/13.
ВАСУ фактично виходить з того, що для визнання особи в якості фактичного одержувача доходу (власника бенефіціара) потрібна не лише наявність правових підстав для безпосереднього отримання доходу, але і того, що таке особа має бути безпосереднім выгодоприобретателемтобто особою, яка отримує вигоду від доходу і визначає його подальшу економічну долю. При визначенні фактичного одержувача доходу слід також враховувати виконувані функції і покладені на нерезидента риски.
Передбачені міжнародними договорами пільги по сплаті податку не можуть бути застосовані у разі, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, фактично одержуючого вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у разі, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом їх походження в Україні виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, що має вузькі, обмежені повноваження відносно доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з прибутків у вигляді роялті, дивідендів, відсотків, виплачує увесь дохід (його велику частину) іншому нерезиденту, який не міг застосувати пільгову ставку в разі, якби такий дохід виплачувався останньому.
