На засіданні Судової палати у господарських справах Верховного Суду України було розглянуто справу № 3-152гс14 (920/137/13-г) за заявою компанії "Айвекс Инк" до ПАО "Будшляхмаш" про банкрутство. Предметом розгляду в цій справі є визнання кредиторських вимог банку, забезпечених договорами іпотекиі включення їх в реєстр вимог кредиторів на підставі абзацу 2 частини 8 ст. 23, частини 9 ст. 45 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" (у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин).
ВСУ роз'яснив, що виконання зобов'язання, згідно частини 1 ст. 546 ГКзабезпечується неустойкою, поручительством, гарантією, запорукою, утриманням. Згідно частини 2 ст. 1 Закону "Про іпотеку" (у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека також є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, яке залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 2 ст. 33 Закони "Про іпотеку" (у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі збудження провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкротом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель придбаває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання терміну виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і іпотекодавець не досягнуть згоди про інше. Абзацом 2 частини 8 ст. 23 Закони "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" (у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести в реєстр вимоги кредиторів, забезпечені запорукою майна боржника, згідно з їх заявами, а при їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо в реєстр зведення про майно боржника, яке є предметом запоруки відповідно до державного реєстру запорук. Майно банкрота, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора по зобов'язаннях, які воно забезпечує відповідно до положень абзацу 1 частини 4 ст. 42 Закони про банкрутство.
Згідно частини 9 ст. 45 Закону про банкрутство погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрота, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.
Таким чином, законодавець зобов'язав розпорядника майна, незалежно від наявності або відсутності заяв за даними обліку боржника, внести вимоги кредиторів, забезпечені запорукою майна боржника, окремо в реєстр вимог кредиторів, забезпечених запорукою боржника, і окремо внести в реєстр відомості про майно боржника, що є предметом запоруки, яке використовується виключно для позачергового задоволення вимог іпотекодержателя.
У цій справі вимоги банку, що виникли внаслідок невиконання боржником зобов'язання за кредитним договором, є грошовими і такими, які забезпечені іпотекою майна по договорах іпотеки, тому висновок суду касаційної інстанції про визнання вимог банку майновими і виключення їх з реєстру вимог кредиторів є помилковим і не грунтується на вимогах законодавства.
