Позовна давність в суперечках про передачу в іпотеку майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва обчислюється з моменту укладення договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у господарських справах при розгляді справи № 3-84гс14 про визнання недійсним договори іпотеки. Таким чином, визнано неправомірним числення течії позовної давності з того моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права після прийняття ВСУ постанови від 17 квітня 2013 року № 6-8цс13 відносно іншої суперечки з викладом правовій позиції про неможливість передачі в іпотеку майнових прав на об'єкти незавершеного будівництва.
ВСУ вказав, що порушення сторонами вимог ст.ст. 5, 18 Закону "Про іпотеку" (у редакції, діючій на момент укладення договору, - 10 грудня 2007 року) були допущені саме у момент укладення спірного договору іпотеки, і саме у цей момент позивач повинен був дізнатися про те, що через положення Закону майнові права на об'єкт незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки.
У даній справі, ВХСУ погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач дізнався про порушення свого права після прийняття ВСУ постанови № 6-8цс13, а тому течія позовної давності обчислюється саме з цієї дати - 17 квітня 2013 року. ВСУ вважає, що такий висновок суду касаційної інстанції грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права і суперечить виводам цього суду в інших рішеннях в подібних правовідносинах, зокрема у справах № 910/7209/3 і № 10/19-10.
