Минсоцполитики в листі від 6 жовтня 2014 року № 3050/0/06/14 розповіло про термінах позовної давностізастосовуваних до трудових спор. Згідно частини 1 ст. 9 ГК його положення застосовуються до трудових стосунків, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. КЗоТ встановлені терміни позовної давності, т. е. ці питання врегульовані.
Згідно ст. 233 КЗоТ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудової суперечки безпосередньо в районний, районний в місті, міський або міськрайонний суд у тримісячний термін з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний термін з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що належить йому без обмеження будь-яким терміном. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з питань стягнення з працівника матеріального збитку, заподіяного підприємству, установі, організації, встановлюється термін в 1 рік з дня виявлення заподіяного працівником збитку.
Укладення трудового договору оформляється наказом або розпорядженням власника або уповноваженого їм органу про зарахування працівника на роботу. Ст. 9 КЗоТ встановлене, що умови договорів про працю, погіршуючі положення працівників в порівнянні із законодавством, є недійсними.
Форма трудового договору між працівником і фізичною особою, що використовує найману працю, затверджена наказом Міністерства праці і соціальної політики від 8 червня 2001 року № 260. Вона є типовою і включення в договір положень про терміни позовної давності не передбачено.
