Розглянувши справу № 6-32цс14 по позову про стягнення заборгованості по кредитних договорах і по зустрічному позову про визнання кредитних договорів недійсними і поручительства припиненим, ВСУ роз'яснив, що виходячи із загальних принципів цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівність процесуальних прав і обов'язків сторін (ст.ст. 3, 12-15, 20 ГКст.ст. 3-5, 11, 15, 31 ГПК) необхідно зробити вивід, що у випадку невизнання кредитором права поручителяпередбаченого частиною 1 ст. 559 ГК, на припинення зобов'язання за договором поручительства таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини 2 ст. 16 ГК.
Умова договору поручительства про його дію до повного припинення усіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором встановлений термін припинення поручительства в розумінні ст. 251 ГК, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини 4 ст. 559 ГК про те, що поручительство припиняється, якщо кредитор впродовж 6 місяців з дня настання терміну виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, а оскільки банком відповідно до умов кредитного договору змінений термін виконання основного зобов'язання, то відповідно до частина 4 ст. 559 ГК вимога до поручитель повинен є заявлений впродовж 6 місяць з дня настання це термін.
У справі, що переглядається, суди, встановивши, що додатковими угодамиув'язненими без згоди поручителів, були визначені конкретні терміни надання і повернення кредитних коштів, відмінні від термінів, передбачених кредитними договорами, що надає право кредиторові застосувати збільшену процентну ставку за користування кредитом понад встановлені терміни і нарахувати пеню, і що додатковими угодами встановлена сплата комісійних винагород за перенесення термінів, за збільшення ліміту і за внесення змін до кредитних договорів, що привело до збільшення відповідальності поручителів за основним зобов'язанням, дійшли висновку, що поручительство припинилося на підставі частини 1 ст. 559 ГК.
