Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 17 вересня 2014 прийняв постанову у справі № 6-53цс14 предметом якого була суперечка про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд роз'яснив, що регулюючи правовідносини по припиненню поручительства у зв'язку із закінченням терміну його дії, частина 4 ст. 559 ГК передбачає три випадки визначення терміну дії поручительства:
1) впродовж терміну, встановленого договором поручительства (перша пропозиція частини 4 ст. 559 ГК);
2) впродовж шести місяців з дня настання терміну виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друга пропозиція частини 4 ст. 559 ГК);
3) впродовж одного року з дня укладення договору поручительства (якщо термін основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третя пропозиція частини 4 ст. 559 ГК).
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку про те, що термін дії поручительства (будь-який з вказаних в частині 4 ст. 559 ГК) не є терміном захисту порушеного права, а є терміном існування суб'єктивного права кредитора і суб'єктивного зобов'язання поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього терміну (який являється преклюзивним) ніяких дій з реалізації свого права за договором поручительства, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор здійснювати не може.
Враховуючи преклюзивний характер терміну поручительства і обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другій пропозиції частини 4 ст. 559 ГК словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя впродовж шести місяців з дня настання терміну виконання основного зобов'язання як умови дії поручительства слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку впродовж зазначеного терміну саме позовногоа не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
При цьому вказане положення не унеможливлює пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, проте і в цьому випадку кредитор може звернутися з такою вимогою до суду впродовж шести місяців з дня настання терміну виконання основного зобов'язання.
Отже, виходячи з положень другої пропозиції частини 4 ст. 559 ГК, ВСУ зробив висновок про те, що вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах терміну дії поручительстватобто течія шести місяців з моменту настання терміну погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другої ст. 1050 ГК, або з дня настання терміну виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит має бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення терміну, встановленого договором поручительства, так само як витікання шести місяців з дня настання терміну виконання основного зобов'язання або одного року з дня укладення договору поручительства, якщо термін основного зобов'язання не встановлений, припиняє поручительство за умови, що кредитор впродовж терміну дії поручительства не звернувся з позовом до поручителя.
За інформацією прес-служби ВСУ.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
