Основою для винесення податкових повідомлень-рішень став Акт документальної планової виїзної перевірки. У Акті містилися посилання на відсутність контрагентів платника податків по місцю знаходження, наявність карних виробництв відносно директорів контрагентів, відсутність виробничих потужностей у контрагентів для виконання договорів, укладення судово-почеркознавської експертизи, що свідчать про те, що підписи на фінансово-бухгалтерських документах не належать директорам підприємств-контрагентів, а також свідчення засновників контрагентів про те, що вони не мають відношення до їх діяльності. На підставі вказаних "фактів" контролюючим органом був зроблений висновок про те, що операції платника податків з контрагентами є нікчемними і відповідно збільшені суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість і податку на прибуток.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року у справі № 826/13400/13-а Апеляційна скарга платника податків була задоволена, рішення суду першої інстанції скасоване і прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю, визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення.
Визначенням Вищого адміністративного суду України від 15.04.2014 року у справі № 826/13400/13-а правова позиція платника податків була підтримана, Постанова Суду апеляційної інстанції залишена без змін, а Касаційна скарга контролюючого органу - без задоволення.
Керівник практики податкового права Юридичної компанії "НОБИЛИ" Олена Фомина поділилася деякими тонкощами успішного проведення судового процесу.
На думку Олени, при підготовці до судового процесу слід звертати увагу допустимість доказів, які використовує контролюючий орган при ухваленні своїх рішень :
1. Факт наявності карного виробництва, у тому числі відносно директора підприємства - контрагента, не може служити підставою для винесення податкового повідомлення-рішення і бути допустимим доказом у справі.
Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі, якщо зобов'язання розраховується за результатами перевірки, призначеною у рамках карно-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення - рішення не приймається до моменту набирання законної сили звинувачувального вироку або визначення про закриття карного виробництва за не реабілітовуючими обставинами.
Як правило, по карних виробництвах, на які посилаються податкові органи, не ухвалені звинувачувальні вироки, тобто не доведена наявність провини в скоєнні злочину.
Аналогічна правова позиція Вищого адміністративного суду України відбита у Визначенні від 04.03.2014 у справі № До/800/32241/13.
Слід пам'ятати, що будь-які карні виробництва, на які посилаються податкові органи, повинні досліджуватися на предмет їх зв'язку з господарськими операціями платника податків, відносно якого розглядається суперечка.
2. Акт про неможливість провести зустрічне звіряння по контрагентові не може використовуватися при проведенні перевірок інших платників податків як доказ.
Позиція Вищого Адміністративного суду України полягає в тому, що "заходи, спрямовані на проведення зустрічного звіряння, тобто спрямовані на здійснення дій із зіставлення даних первинних і інших бухгалтерських документів, але без фактичного виконання таких дій, не можуть вважатися діями з проведення зустрічного звіряння" (Визначення ВАСУ від 15.04.2014 у справі № До/800/10355/14).
Іншими словами, якщо звіряння проведене не було, то і дослідження реальності господарських операцій проведено не було, у зв'язку з чим, податковий орган втрачає право посилатися на такі Акти як на доказ у справі.
3. Наявність укладення почеркознавської експертизи не є безперечним доказом порушень з боку платника податків.
Як правило, в матеріалах справи відсутні копії таких укладень, що само по собі позбавляє Суд можливості ознайомитися з ними і дати їм належну правову оцінку. Якщо ж такі укладення залучені до справи, слід аналізувати їх зміст. Як правило, в них йде мова усього лише про припущення, про те, що "підписи в графі "Директор" виконані, ймовірно, іншою особою". При цьому, не вказується про яких конкретно документах йде мова, і яким чином ці документи впливають на формування податкових зобов'язань платника податків. Крім того, слід пам'ятати, що укладення експерта є лише одним з доказів і оцінюється Судом в сукупності з іншими доказами у справі.
4. На сьогодні використання практики Європейського суду з прав людини в податкових спорах є необхідною умовою для аргументації правової позиції у справі.
Все частіше в судових рішеннях можна зустріти посилання на рішення у справі "Интерсплав проти України", "Булвес" ПЕКЛО проти Болгарії, т.д. Ознайомитися зі змістом цих рішень слід при підготовці до судового процесу.
5. Козирем у боротьбі за встановлення реальності господарських операцій може бути "належна податкова обережність".
Не дивлячись на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України тягар доведення в податкових спорах покладений на контролюючий орган, платник податків в змозі зробити усі можливі заходи для встановлення "податкової сумлінності" свого контрагента і надати Суду відповідні докази.
На сайті Міністерства прибутків і зборів міститься інформація про анулювання свідчень платника ПДВ, в Єдиному державному реєстрі можна отримати інформацію про підприємство (контрагентові), у тому числі про знаходження або не знаходженню його місцю державної реєстрації.
Такі докази мають бути отримані на дату здійснення господарської операції.
Підводячи підсумок, слід зазначити, що при аналізі доказів, якими податковий орган аргументує свою правову позицію, в першу чергу, необхідно звертати увагу на те, є такі докази допустимими і належними. Грамотне використання процесуальних норм дозволяє вигравати навіть найбезнадійніші з точки зору матеріального права спори.
Фомина Оленакерівник практики податкового права Юридичній компанії "НОБИЛИ"адвокат
