Дискусії з приводу реформування судової влади тривають. Увага юридичної громадськості звернена і на необхідність забезпечення виконання рішень судів, єдність судової практики і однакового застосування норм процесуального права. Вступаючи в Раду Європи, Україна узяла на себе зобов'язання привести законодавство у відповідність з європейськими стандартами. Так, однією з переваг забезпечення єдності судової практики є і мінімізація проявів корупційною складовою. У рішенні у справі "Тудор проти Румунії" Європейський суд з прав людини вказав, що роль вищої судової інстанції кожної держави якраз і полягає в тому, щоб вирішувати протиріччя в судовій практиці. У Україні ж, з прийняттям Закону "Про судоустрій і статус суддів", сформувалася чотирьохрівнева судова система з трьома вищими (касаційним) судами і Верховним Судом. Тобто, автономно функціонують три вищі спеціалізовані суди і один - найвищий, і усі чотири інстанції вживають заходи для забезпечення однакового застосування судами норм закону. В результаті кожен з чотирьох судів забезпечує єдність практики по-своєму, так, як він вважає потрібним. Тому ми і стикаємося з проблемою єдності судової практики як такої.
Голова ВСУ Ярослав Романюк бачить рішення названих проблем у вжитті наступних заходів. По-перше, ВСУ має бути наділений можливістю прибігати до перевірки судових рішень судів апеляційної і першої інстанцій для прийняття свого остаточного рішення у справі. По-друге, невідповідність рішення суду обов'язковому правовому укладенню ВСУ повинна вже само по собі бути основою для оскарження цього рішення в апеляційному або в касаційному порядку. Також сторонам справи має бути надана можливість ініціювати перегляд рішенняяке не відповідає прийнятому надалі правовому укладенню ВСУ, за процедурою перегляду за обставинами, що знову відкрилися. По-третє, слід створити єдиний орган, по забезпеченню однакового застосування норм не лише матеріального, але і процесуального закону. По-четверте, пропонується ввести процедуру так званого преюдиціальні запиту. Така процедура вже існує у Франції, передбачається в договорі про функціонування Європейського Союзу. Встановлений механізм, згідно з яким, перш ніж застосовувати норми європейського права суд повинен звернутися в Люксембург для того, щоб той представив, як цю норму застосовувати. Це роз'яснення є обов'язковим для усіх судів країн - членів Європейського Союзу. Таку справу суд Європейського Союзу розглядає з витребуванням конкретної справи, з викликом сторін, і не вирішує його по суті, а лише дає тлумачення норми права, що підлягає застосуванню при розгляді судом конкретної справи. По-п'яте, звернена увага на повноваження ВСУ непроцесуального характеру. Передусім, це можливість надання роз'яснень шляхом прийняття постанов Пленуму Верховного Суду України.
За інформацією прес-служби ВСУ.
