21 травня 2014 року Верховний Суд України, розглянувши справу № 6-7цс14 за позовом фізосіб до Иванковскому районному союзу споживчих суспільств і покупцеві про визнання недійсними постанов правління і ради, визнанні недійсними договорів купівлі-продажу.
За результатами розгляду цієї справи ВСУ була висловлена правова позиція: відповідно до ч. 1 ст. 215 ГК основою недійсності угоди, серед іншого, являється недотримання у момент еее здійснення стороною або сторонами вимог, встановлених зокрема ч. 1 ст. 203 ГК, згідно якої зміст угоди не може суперечити ГК і іншим актам цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 261 ГК течія позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, по сенсу вказаної норми законодавець виходить не лише з безпосереднього обізнаності особи про факти порушення його прав, але і об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
ВСУ вказав: в справі, що переглядалася, суд виходив з того, що позовна давність не пройшла, оскільки позивачі дізналися про існування оспорюваних ними постанов і укладених на їх основі угод тільки на початку 2009 року, коли до суду з позовом про визнання їх недійсними звернувся Київський обласний союз споживчих суспільств "Облпотребсоюз", не звернувши уваги на постанову позачергової конференції Иванковского РСПО від 11 червня 2008 року (на якій головував позивач).
