Вищий господарський суд листом від 20 травня 2014 року № 01-06/646/2014 доповнив інформаційний лист від 15 березня 2011 року № 01-06/249 "Про постанови ВСУ, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".
Правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах, прийнятих за результатами перегляду рішень госпсудів в спорах, які виникають :
1) з договору фінансового лізингу :
- у зв'язку з розірванням договору фінансового лізингу право власності на предмет лізингу від лизингодателя до лізингоотримувача не перейшло, тому позовні вимоги про стягнення з останнього такому складнику лізингового платежу у відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності лизингодателя, безпідставні (постанова від 29 жовтня 2013 року № 7/5005/2240/2012);
2) у сфері земельних правовідносин:
- нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є основою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанова від 3 грудня 2013 року № 5009/3430/12);
3) у зв'язку із застосуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань :
- оскільки умовами договору передбачено стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, а нарахована на підставі договору сума відсотків за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання по своїй правовій природі також пенею, то таке подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем не узгоджується з приписом ст. 61 Конституції, згідно якої ніхто не може двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одно і те ж правопорушення (постанова від 24 грудня 2013 року № 8/5025/1402/12);
4) у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням позовної давності :
- положення договору, в якому сторони встановили, що позовна давність за вимогами про стягнення неустойки (пені) починає хід не з моменту прострочення платежу, а з дати, яка визначається шляхом зворотного відліку шести місяців з дати поводження з претензією або позовом, суперечить вимогам частини шостої ст. 232 Господарські кодекси, частини другої ст. 260, ст. 261 Цивільного кодексу, оскільки порядок числення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін (постанови від 28 січня 2014 року № 5002-33/4081-2012, № 5002-11/4112-2012);
5) за договором постачання :
- обов'язок постачальника поставити товар за договором постачання не є грошовим зобов'язанням, а тому у разі порушення терміну постачання товару застосування до таких правовідносин положень Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" безпідставно. У випадку якщо що підлягають сплаті суми штрафних санкцій за прострочення постачання товару в терміни, встановлені договором, надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, що стягаються на підставі частини першої ст. 233 ГК, частини третьої ст. 551 ГК і пункту 3 частини першої ста. 83 Господарські процесуальні кодекси (постанова від 3 грудня 2013 року № 908/43/13-г);
6) з конкурентних правовідносин:
- штраф і пеня, які застосовані Антимонопольним комітетом на основі Закону "Про захист економічної конкуренції", не пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання по сплаті податків і зборів і не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань відповідно до приписів ст. 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", а отже, передбачений останнім мораторій на сплату сум таких штрафу і пені не поширюється (постанова від 24 грудня 2013 року № 922/770/13-г).
