Вищий спеціалізований суд по розгляду цивільних і карних справ в листі від 7 травня 2014 року № 10-644/0/4-14 розповів про належне забезпечення рівність трудових прав громадян при розгляді суперечок, що виникають у сфері трудових стосунків.
Роз'яснено, що згідно з частинами 1, 2 ст. 24 Конституції громадяни мають рівні конституційні права і свободи і рівні перед законом; не може бути привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольори шкіри, політичних, релігійних і інших переконань, підлоги, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, по мовних або іншим ознакам.
Частиною 1 ст. 21 Хартії основних прав Європейського Союзу від 7 грудня 2000 року встановлена заборона дискримінації будь-якого виду, у тому числі за ознаками підлоги, раси, кольору шкіри, етнічного або соціального походження, генетичних характеристик, мови, релігії, політичних або інших поглядів, приналежності до національної меншості, майнового положення, походження, обмеженої працездатності, віку або сексуальної орієнтації.
Пунктом 12 Директив Європейського Союзу від 27 листопада 2000 року № 2000/78/ЄС про встановлення загальних рамок для рівного звернення у сфері трудових стосунків і зайнятості передбачений заборона прямої або непрямої дискримінації на основі релігії або віросповідання, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації в сферах, охоплених справжньою Директивою.
Відповідні гарантії рівності закріплено також ст. 21 Кодексу законів про працю Україниякій встановлено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового положення, расової і національної приналежності, підлоги, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання і інших обставин.
Для належного забезпечення рівності трудових прав громадян України необхідно враховувати положення Закону "Про принципи запобігання і протидії дискримінації в Україні", згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 якого дискримінація - це рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї відносно особи або групи осіб за ознаками раси, кольори шкіри, політичних, релігійних і інших переконань, підлоги, віку, інвалідності, етнічного і соціального походження, сімейного і майнового стану, місця проживання, по мовних або іншим ознакам, якщо вони роблять неможливим визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини і громадянина. При цьому, враховуючи положення ч. 2 ст. 6 Закону забороняються будь-які форми дискримінації осіб чи груп осіб за їх певними ознаками не лише з боку державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадовців, але і з боку юридичних і фізичних осіб.
Заборона дискримінації гарантується Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод відповідно до ст. 14 якій користування правами і свободами має бути забезпечене без дискримінації за якою-небудь ознакою - підлоги, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, приналежності до національних меншин, майнового положення, народження або за іншою ознакою. При цьому Протокол № 12 до Конвенції розширює сферу дії заборони дискримінації на будь-яке право, що гарантується національним законодавством, навіть якщо таке право не передбачено Конвенцією. Згідно ст. 1 Протоколу здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за якою-небудь ознакою, наприклад за ознакою підлоги, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, приналежності до національних меншин, майнового положення, народження або за іншою ознакою.
Виходячи з вищевикладеного ВССУ вказав, що при розгляді суперечок у сфері трудових стосунків, судам необхідно враховувати, що перелік ознак, по яких не може бути привілеїв або обмежень в реалізації трудових прав громадян, не є вичерпним. Зокрема, неприпустимо порушення рівності трудових прав громадян не лише на підставі ознак, вказаних в ч. 2 ст . 24 Конституції, ст. 21 КЗоТ, п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону, але і за ознаками віку, кольори шкіри, іншими фізичними ознаками (вага, ріст, порушення мови, недоліки особи), сімейного стану, сексуальної орієнтації і так далі
Відмітимо, в 2013 році Микола Азаров пропонував прямо встановити в Кодексі законів про працю обов'язок держави забезпечувати рівність трудових прав усіх громадян незалежно від сексуальної орієнтації. Ст. 60 Цивільного процесуального кодексу планувалося доповнити нормою, що покладає на відповідача обов'язок доведення необгрунтованості позовних вимог у разі наведення позивачем фактів, що дозволяють припустити, що мала місце дискримінація. Кабмінівський законопроект № 2342 був відправлений на доопрацювання 14 травня 2013 року. Проект був відкликаний 27 лютого 2014 року.
