Вищий спеціалізований суд України по розгляду цивільних і карних справ узагальнив судову практику розгляду справ по оскарженню нотаріальних дій або відмови в їх здійсненні. Про це говориться в листі ВССУ.
Так, в документі говориться, що можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх здійсненні забезпечує законність нотаріального виробництва і захист прав і інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів повинен забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства і сприяти дотриманню законності в області цивільних правовідносин, що виникають по здійсненню нотаріальних дій.
Також ВССУ відмічає, що поняття "Нотаріальний акт" значно ширше за поняття "Нотаріальна дія" і є будь-якою дією, що є складовою частиною нотаріальної діяльності і здійснюється нотаріусом у рамках виконання власних повноважень. Наприклад, у разі закладу спадкової справи нотаріусом порушуючи вимоги по належному місцю її закладу, що само по собі не є здійсненням нотаріальної дії, зацікавлений спадкоємець має право оскаржити цей нотаріальний акт в судовому порядку і визнати його недійсним як досконалий з порушеннями.
Обов'язок нотаріуса і відповідного посадовця здійснювати нотаріальні дії передбачена ч. 3 ст. 49 Закону "Про нотаріат", де встановлена заборона безпідставної відмови в його здійсненні.
ВССУ дійшов висновку, що розгляд судом справи за позовом про визнання старанного напису що не підлягає виконанню, є правомірним, і, крім того, відповідає конституційному положенню про всеосяжність права на звернення до суду і юрисдикції суду (ст. 55, 124 Конституції України).
У листі говориться, що суди повинні виходити з того, що критеріями розмежування справ цивільної юрисдикції і інших є, по-перше, являється наявність у них суперечки про право цивільне (поділа по позовах, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такої суперечки (однією із сторін в спорі є, як правило, фізична особа).
Проведеним узагальненням встановлено, що питання визначення юрисдикції розгляду справ про спростування нотаріальних дій або відмови в їх здійсненні з позицій судів зводиться до того, являється нотаріус суб'єктом владних повноважень. Вирішення цього питання можливе на підставах з'ясування правової природи нотаріальної діяльності і склад повноважень нотаріуса.
