Закон № 1223 - VII "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою" опублікований у офіційному виданні сьогодні, 13 травня, і набуде чинності через 3 місяці з дня його публікації, окрім частини десятої статті 5, частини десятої статті 6 і частин першої, третьої, четвертої статті 7, які набувають чинності з 1 січня 2015 року.
Цим Законом визначається статус осіб, депортованих за національною ознакою, встановлюються гарантії держави по відновленню їх прав, принципи держполітики і повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування відносно відновлення прав цих осіб.
Згідно із Законом, депортація - це насильницьке переселення народів, національних меншин і осіб за національною ознакою з місць їх постійного проживання на підставі рішень, прийнятих органами державної влади колишнього СРСР або союзних республік.
Депортованою особою признається особа, яка придбала громадянство України і відноситься до :
- кримськотатарському народу, представникам інших національностей (громадян колишнього СРСР), які були насильно переселны за національною ознакою на спецпоселення у зв'язку з рішенням органів державної влади колишнього СРСР або союзних республік з місць постійного проживання, які є територією сучасної України;
- особам (громадянам колишнього СРСР), які були примусово спрямовані на спецпоселення до членів своїх сімей після закінчення військової служби, повернення з евакуації, відбуття примусових робіт, покарання і тому подібне;
- особам (громадянам колишнього СРСР), які на момент депортацій знаходилися за межами місць постійного проживання (на військовій службі, в евакуації, на примусових роботах, в місцях позбавлення волі і т. д), але на яких згодом були поширені обмеження прав і свобод за національною ознакою, у тому числі заборона на повернення і проживання в місцях постійного проживання;
- особам, які народилися в сім'ях депортованих осіб до моменту їх повернення в місця постійного проживання, але не пізніше за набуття чинності цього Закону.
Вказано, що окремими законами може встановлюватися порядок відновлення прав інших категорій осіб, які були піддані насильницькому переселенню.
Надання і позбавлення статусу депортованої особи здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію держполітики у сфері відновлення прав депортованих осіб, в порядку, встановленому Кабміном. Факт депортації обличчя підтверджується відповідною довідкою або іншими документами, виданими компетентними органами України, інших держав колишніх республік СРСР. У разі відсутності вказаних документів факт депортації особи встановлюється в судовому порядку за заявою зацікавленої особи. Термін розгляду заяви не може перевищувати 3 місяців.
У разі ухвалення рішення про надання заявникові статусу депортованої особи йому видається посвідченнязразок якого затверджується Кабміном. За видачу посвідчення і здійснення заходів для встановлення факту депортації плата з осіб не стягується.
Серед державних гарантій депортованим особам, які повернулися в Україну на постійне проживання, - право на поселення в межах тих адміністративно-територіальних одиниць, де вони (чи їх батьки, або дід або бабка) проживали на момент депортації. Також депортованим відшкодовується вартість проїзду і провезення багажу до місця постійного проживання в Україні. Вилучені в результаті депортації будівлі і інше майно по можливості (якщо будинок не зайнятий, а майно збереглося) повертаються депортованій особі або його спадкоємцям натурою. У разі відсутності такої можливості заявникові відшкодовується вартість будов і майна. Заяви про компенсацію і повернення майна подаються не пізніше за 3 роки з дня отримання обличчям статусу депортованої особи.
Кабміну в 3-місячний термін з дня публікації Закону необхідно подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції відносно внесення в закони України змін, витікаючих із Закону. До приведення інших законів у відповідність з цим Законом - вони діють в частині, що не суперечить Закону про депортованих.
