Сьогодні, 24 квітня, Конституційний Суд України оприлюднив прийняте 22 квітня Рішення у справі по конституційному зверненню громадянина Рейниша Леоніда Валерійовича відносно офіційного тлумачення положення п. 10 ч. 1 ст. 293 ГПК у взаємозв'язку з положеннями п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституцій України, ч. 2 ст. 293 ГПК.
Пан Рейниш звернувся до Суду з проханням про тлумачення вище вказаних норм в аспекті того, чи підлягають окремому апеляційному оскарженню рішення судна першої інстанції, не вказані в ч.1 ст. 293 Кодекси.
Необхідність в офіційному тлумаченні обгрунтовувалася неоднозначним застосуванням судами загальної юрисдикції положення п. 10 ч.1 статті 293 Кодекси. Зі змісту наданих копій рішень убачається, що в одних випадках суди брали до розгляду скарги на визначення суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень в рішення, а в інших - відмовляли в такому розгляді.
У ч. 1 ст. 293 Кодекси міститься перелік визначень судна першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Згідно ч. 2 ст. 293 Кодекси заперечення на визначення, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.
Аналіз цих статей надає підстави для виводу, що вони встановлюють особливості оскарження визначень суду першої інстанціїа саме - разом з рішенням суду або окремо від нього.
Згідно правової позиції КСУ положення п. 8 ч. 3 ст.29 Конституції України відносно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, окрім випадків, визначених законом, необхідно розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають визначення за винятком випадків, коли таке оскарження заборонене законом (Рішення № 3-рп/2010, № 12-рп/2010, № 18-рп/2010); перелік визначень судна першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, приведений в ст. 293 Кодекси не є вичерпним.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 293 Кодекси окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції про внесення виправлень в рішення.
КСУ враховує, що особливістю визначень суду першої інстанції про внесення виправлень в рішення або відмови у внесенні виправлень являється те, що суд може внести їх у будь-який час, у тому числі і після набирання законної сили рішення. У цих умовах такі рішення суду першої інстанції фактично не можуть бути оскаржені разом з рішенням суду.
Крім того, відсутність можливості апеляційного оскарження визначень суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень в рішення окремо від рішення суду у разі, якщо наявні в тексті судового рішення неточності (арифметичні помилки або описки) торкаються істотних обставин, може ускладнити або навіть зробити неможливим виконання судового рішення.
Виходячи з вищевикладеного, Конституційний Суд дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення положення п. 10 ч. 1 ст. 293 ГПК у взаємозв'язку з положеннями п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституцій України, ч. 2 ст. 293 ГПК необхідно розуміти так, що апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають визначення суду першої інстанції як про внесення виправлень в рішення, так і про відмову у внесенні виправлень в рішення.
