Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 23 січня 2014 року, розглядаючи справу № 5-48кс13 висловився відносно відмінності між розтратою чужого майна шляхом зловживання службовим станом (ст. 191 УК) і зловживанням службовим станом, здійсненим в інтересах третіх осіб із спричиненням істотної шкоди або тяжких наслідків особі (ст. 364 УК).
При розгляді цієї справи Верховний Суд України відмітив, що основна відмінність між вказаними діяннями полягає в тому, що посадовець при скоєнні злочину, передбаченого ст. 364 УК, зловживаючи своїм службовим станом, завдає майнової шкоди власникові за відсутності хоч би однієї ознаки розкрадання чужого майна, у тому числі у формі розтрати шляхом зловживання службовим станом зокрема за відсутності безкоштовності (коли здійснюється платна реалізація майна, у тому числі в певних випадках за пониженими цінами), безповоротності вилучення (коли майно не витрачене і існує можливість його повернення або коли має місце його тимчасове запозичення) і так далі
Неотримання посадовцем особистої вигоди при тому, що таку вигоду отримують треті особи, на користь яких перераховані засоби, не виключає наявності в його діях ознак розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим станомоскільки не дивлячись на те, що майно безоплатно звертається на користь третіх осіб, одночасно реалізується корисливий інтерес особи, яка, зловживаючи службовим станом, зробила дії з перерахування коштів.
Також ВСУ опублікував витягання з цієї постанови, в якій надані роз'яснення відносно прийнятності скарги, в якій під виглядом неоднакового застосування норми ст. 75 УК, насправді піднімалося питання про можливість звільнення заявника від покарання.
Відмічено, що по виходячи зі змісту ст. 75 УК рішення про звільнення від відбуття покарання з випробуванням суд може прийняти тільки у разі, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного і інші обставини справи, приходить до висновку про можливості виправлення засудженого без відбуття покарання. Оскільки питання про звільнення від відбуття покарання відносяться до дискреційних повноважень суду і торкаються питання призначення покарання і звільнення від нього, вони підпадають під обмовки, передбачені пунктом 1 частини 1 ст. 400-12 КПК, а тому не можуть бути предметом перегляду Верховним Судом України.
За інформацією ВСУ.
