Адвокатським об'єднанням "Головань і Партнери" підготовлені і спрямовані Генеральному прокуророві України, Голові Служби безпеки України, Начальникові Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України, Начальникові Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства прибутків і зборів України листи про неприпустимість здійснення у будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника або представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності і професійної таємниці, у тому числі і шляхом здирства від адвоката на підтвердження його повноважень як захисника будь-яких документів, обов'язковість яких передбачена чинним законодавством.
У цих листах Ігор Головань просить роз'яснити слідчим неприпустимість вимагати від адвоката для підтвердження його повноважень як захисника будь-яких документів, обов'язковість яких не передбачена ч. 1 ст. 50 КПК.
Також пан Головань пропонує надати слідчим роз'яснення відносно можливості отримання відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України.
Адвокат звертає увагу, що згідно ч.1 ст. 50 КПК повноваження захисника на участь в карному виробництві підтверджуються:
- свідоцтвом об права на заняття адвокатською діяльністю;
- ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безкоштовної правової допомоги.
Крім того, частиною 2 тих же статті передбачено, що встановлення будь-яких додаткових вимогокрім пред'явлення захисником документу, що засвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника або для його залучення до участі в карному виробництві не допускається.
В якості аргументів у свою користь адвокат посилає до рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 "У справі по конституційному звернення Голованя И. В. відносно офіційного тлумачення ст. 59 Конституцій (справа про право на правову допомогу) ". У рішенні вказано, що положення ч. 1 ст. 59 Конституцій України "кожен має право на правову допомогу" слід розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру його правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними і фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в об'ємі і формах, як воно того вимагає.
Також КСУ вказав, що положення ч. 2 ст. 59 Конституцій України "для ... надання правової допомоги при рішенні справ в судах і інших державних органах в Україні діє адвокатура" у аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що особа під час допиту його як свідка в органах дізнання, досудового слідства або дачі пояснень в правовідносинах з цими і іншими державними органами має право на правову (юридичну) допомогу від обраної за власним бажанням особи в статусі адвоката, що не унеможливлює отримання такої допомоги від іншої особи, якщо законами України відносно цього не встановлені обмеження.
Таким чином, вважає И. Головань, варто визнати неприпустимим здійснення у будь-якій формі перешкод по здійснення правомірної діяльності захисника або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності і професійної таємниці.
Ознайомитися з текстом звернень можна по посиланню.
