Листом від 26 грудня 2013 року № 01-06/1862/2013 Вищий господарський суд доповнив інформаційний лист № 01-06/606/2013 "О Законі "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом".
Зокрема, роз'яснено, що до обжалуемым визначень відносяться і визначення про відмову в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство і про повернення заяви про порушення справи про банкрутство, а також визначення, що стосуються процедури досудової санації, а саме про:
- поверненні заяви про затвердження плану досудової санації;
- затвердженні плану досудової санації;
- відмові в затвердженні плану досудової санації.
Лист доповнений нормою, що встановлює, що випадку оскарження судових рішень, опосредующих рух справи про банкрутство (визначення про збудження виробництва, про введення процедури санації, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкротом і так далі), провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню у відповідності ст. 79 ХПК. У разі ж відміни вказаних судових рішень, у тому числі визначення про припинення провадження у справі, про відмову в порушенні справи про банкрутство, справа (заява) передається на розгляд (новий розгляд) до відповідного господарського суду в іншому складі суду.
Якщо ж відміняються інші судові рішення, то справа передається на розгляд до відповідного суду в іншому складі суду тільки у відповідній частині (наприклад, в частині розгляду грошових вимог кредитора, розгляди заяви про визнання угоди недійсної і так далі). Після розгляду (нового розгляду) справи у відповідній частині іншим складом суду, ці матеріали приєднуються до основної справи для подальшого розгляду.
ВХСУ вказав, що враховуючи стислі терміни здійснення процесуальних дій в процедурі розпорядження майном боржника, суд у разі невиконання або неналежного (зокрема, несвоєчасного) виконання розпорядником майна своїх обов'язків (розгляд заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, проведення інвентаризації майна боржника і визначення його вартості і так далі) повинен по клопотанню комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для держпідприємств і підприємств, в статутному капіталі яких доля держвласності перевищує 50 %) або за власною ініціативою припинити повноваження розпорядника майна і призначити нового розпорядника майна відповідно до абзацу 4 частини 1 ст. 114 Закону.
Якщо боржник не надає розпорядникові майна необхідну для здійснення його повноважень інформацію і фінансово-бухгалтерську документацію або не сприяє в проведенні інвентаризації майна, суд повинен застосувати частину 12 ст. 22 Закони.
Після офіційного обнародування постанови про збудження провадження у справі про банкрутство усі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, що виникли до збудження провадження у справі про банкрутство, в порядку ст. 23 Закони незалежно від настання терміну виконання зобов'язань. При цьому послові включення таких вимог в реєстр вимог кредиторів на ці вимоги поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
У визначенні судом розміру вимог кредитора, забезпечених майном боржника, повинна прийматися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі запоруки (іпотеки). Що стосується черговості задоволення вимог кредиторів, пов'язаних із сплатою штрафних санкцій, то такі вимоги торкаються усіх кредиторів незалежно від забезпеченості їх грошових вимог.
Нагадаємо, що ВХСУ вже вносив зміни в інформаційний лист № 01-06/606/2013.
