Державне агентство земельних ресурсів України в листі від 27.11.2013 р. № 27-28-0.17-19951/2-13 нагадує, що відповідно до ст. 116 Земельного кодексу громадяни і юридичні особи придбавають права власності і користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК.
Земельні ділянки, що знаходяться у власності або користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність або користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності або користування ними в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 149 ЗК вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень, визначених ст. 122 ЗК.
Статтею 118 ЗК передбачено, що громадяни, зацікавлені в отриманні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в межах норм безкоштовної приватизації, подають клопотання у відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, передавальний земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК. У клопотанні вказуються цільове призначення земельної ділянки і його орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких відмічено бажане місце розташування земельної ділянки, узгодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що знаходиться в користуванні інших осіб).
Згідно ст. 35 ЗК приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівничого суспільства здійснюється без згоди на те інших членів цього суспільства.
Використання земельних ділянок садівничих суспільств здійснюється відповідно до закону і статутів цих суспільств.
Таким чином, надання (передача) земельних ділянок у власність громадян для ведення садівництва, що не є членами садівничого суспільства, за рахунок земельної ділянки, наданої в користування (оренду) садівничому суспільству без узгодження землекористувача (садівничого суспільства) і припинення права користування земельною ділянкою землекористувачеві (садівничому суспільству), суперечить чинному законодавству.
Крім того, в ч. 6 ст. 186-1 Кодексу встановлено, що основою для відмови в узгодженні проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки може бути невідповідність його положень вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації по землеустрою або містобудівній документації.
Тобто територіальні органи земельних ресурсів при узгодженні документації по землеустрою повинні відмовляти в узгодженні проекту землеустрою у разі невідповідності поданої на узгодження документації по землеустрою вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Окрім іншого, вказано, що згідно ст. 155 Земельного кодексу у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи відносно володіння, користування або розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
