ВСУ просив вирішити питання про конституційність положень статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, пп. 1 п. 2 розділи XII "Завершальні положення", абз. 4 п. 3, абз. 4 п. 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону про судоустрій і статус суддів.
На думку ВСУ, положення Закону "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 - VI обмежили гарантії незалежності суддів, встановлені Законом "Про статус суддів" від 15.12.1992 р. № 2862 - XII.
Неконституційність положень ст. 103 і 109 Закону ВСУ аргументував тим, що в них не передбачено права суддів на відставку за станом здоров'я, яке перешкоджає продовженню виконання обов'язків, що належало їм у відповідність з ч.1 ст. 43 Закони № 2862. Але, на думку КСУ, розмежовувавши такі підстави для звільнення судді в Законі № 2453 через неможливість здійснювати повноваження по стану здоров'ю і за його заявою про відставку, парламент не відступив від вимог п. 3, 9 ч.5 ст. 126 Конституцій.
Згідно ст. 136 Закону № 2453 судді, які вийшли у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат по останній посаді. У випадку якщо суддя, відставка якого була припинена у зв'язку з повторним обранням на посаду, знову подасть заява про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється.
У первинній редакції ч. 1 статті 136 було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується, неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних зарплат по останній посаді. У свою чергу КСУ вважає, що в цілому положення ст. 136 в аспекті питань, піднятих в конституційному представленні, не змінилися.
КСУ також відмічає, що вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів як суддівська винагорода або довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру і не покриває соціальних ризиків, пов'язаних з хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент уповноважений встановлювати вихідну допомогу і визначати його розмір. Засоби, які отримують судді як вихідна допомога, є одним з джерел їх прибутків, а тому законодавець може розглядати їх як об'єкт оподаткування.
Що стосується неконституційності ст. 137, ВСУ порахував, що її положення не передбачають права осіб, які перебувають на посади судді, і членів їх сімей права на медичне обслуговування, оскільки оспорювана стаття міститься в розділі X "Статус суддів у відставці". У свою чергу КСУ так не вважає, відмічаючи, що в цій статті термін "суддя" торкається осіб, що перебувають на посади судді, а також суддів у відставці.
Згідно абз. 4 п.3 Перехідних положень судді ВСУ, переведені до вищих спеціалізованих судів або інших судів загальної юрисдикції, прирівнюються по статусу, у тому числі по рівню грошового, соціально-побутового забезпечення, до суддів Верховного Суду України. У випадку якщо суддя на день набуття чинності Закону № 2453 обіймав адміністративну посаду, не передбачену цим Законом, за ним зберігаються умови матеріального, соціально-побутового і медичного обслуговування по админдолжности, яка ліквідована, до завершення терміну, на який його було обрано (абз.4 п. 5 Перехідних положень).
Неконституційність цих положень ВСУ бачить в тому, що ними встановлено привілеї для окремої категорії суддів, внаслідок чого порушений єдиний статус судді. Проте КСУ стверджує, що збереження за такими суддями відповідного рівня забезпечення не ставить їх в привілейоване положення, оскільки тим самим парламент передбачив можливість реалізації ними гарантій, встановлених в Законі № 2862.
Суд вирішив визнати такими, які відповідають Конституції України ст. 103, 109, 136, 137 абз. 4 п. 3, абз. 4 п. 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону. Відносно інших, вказаних ВСУ статей і пунктів, Суд на підставі п.2 ст. 45 Закону "Про Конституційний Суд України" (невідповідність конституційного представлення вимогам, передбачених Законом) вирішив припинити конституційне виробництво. Так, у своєму рішенні КСУ відмітив, що Верховний Суд України не надав правового обгрунтування вищезгаданих положень Закону № 2453, що є основою для відмови у відкритті конституційного виробництва в справі в цій частині.
