12 листопада 2013 року було обнародувано короткий виклад рішення ЕСПЧ у справі "ПАО "Кировоградоблэнерго" проти України". Цим рішенням, яке придбало статус остаточного 27 вересня 2013 року, встановлено порушення Україною статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод у зв'язку з втручанням в право заявника на мирне володіння майном.
У жовтні 2004 року суддя З. подав до Ленінського районного суду м. Кіровограду позов до ПАО "Кировоградоблэнерго" із скаргою на неправомірне знеструмлення квартири. 26 жовтня 2004 року суд задовольнив позов, ухваливши відновити електропостачання, відмінив заборгованість (668,93 грн.) і стягнув із заявника на користь позивача 1000 грн. моральної шкоди. Це рішення було залишене без змін апеляційним судом Черкаської області і Верховним Судом України.
18 листопада 2005 року ПАО "Кировоградоблэнерго" звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до апеляційного суду Кіровоградської області і Державної судової адміністрації України, вимагаючи відшкодувати заборгованість судді З. і раніше присуджені засоби, аргументуючи ці вимоги тим, що обов'язок компенсувати втрати від пільгового тарифу на електроенергію для суддів покладений на державу. 21 квітня 2006 року в задоволенні позову було відмовлено, оскільки кошти з державного бюджету на здійснення виплат вартості наданих суддям комунальних послуг в 2003-2005 роках не виділялися, а Державна судова адміністрація не має права самостійно (без наявності відповідного бюджетного призначення) здійснювати платежі з бюджету. Це рішення було залишене без змін Київським апеляційним господарським судом, Вищим господарським судом України і Верховним Судом України.
ПАО "Кировоградоблэнерго" скаржилася в ЕСПЧ по ст. 1 Протоколу на порушення його права на повагу своєї власності, оскільки воно було зобов'язана надавати суддям частину своїх послуг безкоштовно і йому було відмовлено у відшкодуванні державою, а також посилалася на п. 1 ст. 6 Конвенцій в зв'язку з цим.
ЕСПЧ встановив порушення ст. 1 Протоколу, оскільки компанія-заявник була зобов'язана надавати частину своїх послуг безкоштовно і не могла ініціювати отримання відповідної компенсації через відсутність чіткого і передбачуваного законодавства в зв'язку з цим.
Україна повинна виплатити заявникові 95,67 євро відшкодування матеріального збитку.
