Державна служба фінансового моніторингу в листі № 3028/0340-07-3 надала нотаріусам як суб'єктам первинного финмониторинга деякі рекомендації.
Зокрема, в документі відмічене наступне:
1. Відповідно до пп. "г" п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону "Про попередження і протидію легалізації (відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" спеціально певними суб'єктами первинного фінансового моніторингу являються, зокрема, нотаріуси, у випадках, передбачених ст. 6 і 8 Закону.
Таким чином, нотаріус повідомляє в Госфинмониторинг про фінансові операції по посвідченню договору купівлі-продажу нерухомості на суму, яка дорівнює або перевищує 400000 грн. або дорівнює або перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400000 грн., які підлягають фінансовому моніторингу за ознаками, визначеними ст. 16 Закону, лише у випадку якщо у нього виникають підозри, що такі операції пов'язані з легалізацією (відмиванням) прибутків, отриманих злочинним шляхом, або якщо вони пов'язані, торкаються або призначені для фінансування тероризму.
У таких випадках згідно ч. 4 ст. 12 Закону представлення нотаріусом інформації в Госфинмониторинг в установленому порядку не є порушенням професійної таємниці.
В той же час нотаріуси виконують обов'язки суб'єкта первинного фінансового моніторингу, якщо вони беруть участь в підготовці і здійсненні правових угод, певних ч. 1 ст. 8 Закону. Тобто при посвідченні інших договорів, вказаних в ч. 1 ст. 8 Закону, нотаріус зобов'язаний виконувати інші обов'язки (окрім повідомлення Госфинмониторинг), передбачені Законом для спеціально певних суб'єктів первинного фінансового моніторингу (ідентифікація клієнтів, реєстрація фінансових операцій, зберігання документів і т. п.).
2. Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 6 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу, у тому числі і нотаріус, зобов'язаний зберігати документи відносно ідентифікації осіб, які провели фінансову операцію, що згідно із законом підлягає фінансовому моніторингу, а також усі документи, що стосуються ділових стосунків з клієнтом, не менш п'ять років після завершення ділових стосунків, а усі необхідні дані про операції - не менш п'ять років після завершення операції (при цьому терміни зберігання документів можуть бути продовжені відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу в порядку, встановленому законодавством).
Отже, вищезгадані документи повинні зберігатися впродовж п'яти років у разі, якщо проведена фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу. У іншому випадку документи не зберігаються.
3. Лише у разі, коли інформація про фінансову операцію не підпадає ні під одно з вищеописаних підстав, така інформація в Реєстр суб'єкта первинного фінансового моніторингу не вноситься.
4. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу самостійно обирає, яким чином зберігатиме документи відносно ідентифікації клієнтів - залишивши копії документів або зберігаючи анкету клієнта.
5. Перелік необхідних заходів для додаткового вивчення клієнтів, які характеризуються підвищеною мірою ризику, може бути доповнений суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням специфіки його діяльності.
6. Внутрішньому фінансовому моніторингу можуть підлягати фінансові операції клієнтів з будь-яким рівнем ризику.
7. Інформація подається в Госфинмониторинг у разі наявності достатніх підстав підозрювати, що фінансова операція пов'язана з легалізацією (відмиванням) прибутків, отриманих злочинним шляхом.
