Мы даем ЗНАНИЯ для принятия решений, УВЕРЕННОСТЬ в их правильности и ВДОХНОВЛЯЕМ на развитие честного бизнеса, как основного двигателя развития Украины
КРУПНОМУ БИЗНЕСУ
СРЕДНЕМУ и МЕЛКОМУ БИЗНЕСУ
ЮРИДИЧЕСКИМ КОМПАНИЯМ
ГОСУДАРСТВЕННОМУ СЕКТОРУ
РУКОВОДИТЕЛЯМ
ЮРИСТАМ
БУХГАЛТЕРАМ
Для ФЛП
ПЛАТФОРМА
Единое информационно-коммуникационное пространство для бизнеса, государства и социума, а также для профессиональных сообществ
НОВОСТИ
и КОММУНИКАЦИИ
правовые, профессиональные и бизнес-медиа о правилах игры
ПРОДУКТЫ
и РЕШЕНИЯ
синергия собственных и партнерских продуктов
БИЗНЕС
с ЛІГА:ЗАКОН
мощный канал продаж и поддержки новых продуктов

Фермери не зможуть отримати ділянку, поки не буде переглянута стратегія використання с/г земель

7.06.2018, 15:40
32
1
Иван Филатов
Адвокат

З прийняттям у 2001 році Земельного кодексу України громадяни України отримали право на безоплатне передання їм земельних ділянок із земель державної власності або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше ніж 2,0 га.

Щоб з'ясувати суть особистого селянського господарства, потрібно звернутися до Закону України "Про особисте селянське господарство", у якому законодавець чітко все прописав у статті 1: особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг із використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

З цього визначення можна зробити висновок, що особа, яка отримала у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, зобов'язана господарювати на цій ділянці й використовувати її особисто разом із членами родини для виробництва сільськогосподарської продукції.

Однак на практиці в сучасній Україні відбувається все діаметрально протилежно. У багатьох випадках земельні ділянки надають у власність особам, які не проживають у сільській місцевості та не працювали й ніколи не планували займатися сільським господарством. Надалі ці особи продають такі земельні ділянки, мораторій на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства не поширюється. Такими діями держава протягом багатьох років свідомо зменшувала кількість вільних земель, передаючи їх у приватні руки, що призвело до дуже негативних наслідків, а саме: громадяни, які проживають або переїхали до сільської місцевості й дійсно вирішили працювати на землі, зробити цього не можуть, оскільки вільної землі фактично немає.

Хоча на початку першої земельної реформи Президент України Указом № 720/95 від 08 серпня 1995 року встановив, що створений під час передання в колективну власність резервний фонд використовується для передання у приватну власність або надання в користування земельних ділянок здебільшого громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються в сільську місцевість для постійного проживання. Однак надалі шановний законодавець забув прописати це чітко в нормах Земельного кодексу України.

Сімнадцять років згодом народні обранці, здається, зрозуміли, що потрібно щось змінювати. Тож 22.05.2018 року було прийнято за основу проект закону "Про внесення змін до Земельного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення і розвитку сімейних фермерських господарств та припинення корупційних зловживань у сфері розпорядження землями державної та комунальної власності", яким, зокрема, передбачено встановити перелік фізичних осіб, що зможуть безоплатно одержати землю для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації, розмір яких зменшується (не більше ніж 1,0 га замість 2,0 га за чинною нормою).

До чого приведуть такі зміни на практиці, важко сказати, оскільки більшість земельних ділянок і так передали у приватні руки людям, далеким від сільського господарства. Уже давно потрібно було чітко визначити в Земельному кодексі України лише кілька критеріїв до осіб, які хочуть отримати у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, а саме: особа має проживати в сільській місцевості й вона зобов'язується господарювати на цій ділянці особисто.

Однак отримати й 1,0 га землі у власність буде примарним, досить складним і клопітким процесом, поки діє Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затверджена постановою Кабміну від 07.06.2017 р. № 413 (далі – Постанова № 413), за допомогою якої Держгеокадастр України самостійно фактично припинив надавати земельні ділянки громадянам у приватну власність.

Проаналізувавши Постанову № 413, можна дійти таких висновків.

По-перше, у Постанові № 413 немає посилань на норми Земельного кодексу України, у зв'язку з чим безпідставно вважати її нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до Земельного кодексу України.
По-друге, її зміст у відповідній частині не відповідає завданням земельного законодавства, зокрема забезпеченню права на землю громадян.
По-третє, установлені Постановою № 413 умови й обмеження не відповідають принципам земельного законодавства, зокрема принципу забезпечення права власності на землю та принципу забезпечення гарантій прав на землю.
По-четверте, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено Земельним кодексом України й не може бути змінено постановою Кабінету Міністрів України.

До того ж є вже безліч судових рішень судів різних інстанцій про визнання протиправними відмов держгеокадстрів у наданні дозволів громадянам України на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, якщо вони свою відмову мотивують Постановою № 413. Для прикладу одне з таких рішень Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 року у справі № 815/4838/17 (постанову можна знайти в Verdictum).

Уважаю, що запізнілі зміни до Земельного кодексу України під виглядом земельної реформи навряд чи покликані захистити права громадян, які проживають у сільській місцевості, оскільки з прийняттям Постанови № 413 їх було незаконно позбавлено права на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Та подальші зміни й зухвале невиконання державою в особі Держгеокадастру України чинних норм Конституції України та Земельного кодексу України лише призведуть до збільшення кількості судових справ із земельних питань, яких і так немало на розгляді в судах.

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН
Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий