Якщо суддям досі не зручно виносити виправдувальні вироки, необхідно дати їм можливість закривати справи

18.12.2019, 11:59
700
0
Тимур Михайлов
адвокат АО «Скляренко, Сидоренко и партнеры»

Новий КПК, з ухваленням якого у 2012 році нам обіцяли гуманізацію кримінального процесу, не виправдав очікувань. Чи не найяскравішим показником експертних розчарувань є кількість виправдувальних вироків, який сьогодні знаходиться на рівні 0,03%. Чому так сталося, та як можна сьогодні виправити ситуацію, - спробуємо розібратися.

 

Куди поділися 10% ДС? 

 

Традиційно у нашій країні запровадження прогресивних юридичних інститутів, помножене на "радянську" ментальність, призводить до протилежного результату. Не став винятком і осучаснений кримінальний процес.

 

За чинності КПК УРСР 1960 року процент виправдувальних вироків також був незначним. Але існували рішення судів про направлення справи на додаткове розслідування, яких було приблизно від 7% до 10 % від усіх рішень. Власне, це були такі собі псевдовиправдувальні вироки, що в певній мірі можна порівняти із показником засудження у світі (conviction rate).

 

З набранням чинності новим КПК інститут повернення справи на додаткове розслідування був замінений на інститут повернення обвинувального акта прокурору.

 

Різниця між ними полягає у тому, що раніше повернення справи було можливе під час розгляду справи по суті.  Підставою для направлення справи на додаткове розслідування могли бути кричущі процесуальні порушення, допущені слідством. Сьогодні повернення обвинувального акта можливе лише під час підготовчого слухання та у разі наявності технічних помилок або помарок у обвинувальному акті. При цьому матеріалів кримінального провадження (доказів, протоколів і т.д.) суд не бачить, адже їх подання передбачене під час розгляду справи по суті.

 

Зник запобіжник

 

Убачається, що саме у цьому і полягає проблема мізерного відсотку виправдувальних вироків: додаткового розслідування вже немає, на повторний розгляд повертати не можна, отже "приговорювати" необхідно з першого разу. Тож суддя просто технічно переписує обвинувальний акт у вироці?

 

Але така думка слушна лише наполовину. Після Революції гідності судді стали побоюватися виносити неправосудні вироки очевидно невинним особам за політично вмотивованим обвинуваченням. Є розуміння того, що через п"ять років виборчого циклу влада (в тому числі ВККС та ВРП) зміниться. Отже, існує ймовірність відповідальності самих суддів.

 

Але виносити виправдувальні вироки наразі звички теж немає. Справи кладуться у довгу шухляду, оскільки істотні процесуальні порушення під час досудового розслідування не є підставами для повернення обвинувального акта. Справи не розглядаються або нескінченно відкладаються допоки не закінчяться строки притягнення до кримінальної відповідальності.

 

Що ми отримали у результаті? По-перше, виправдувальних вироків після скасування додаткового розслідування більше не стало. По-друге, фактично зник запобіжник від кричущих процесуальних порушень. Як змінилася при цьому якість досудового розслідування за новим КПК – питання риторичне. Особи, що потрапили під обвинувальну державну машину, не мають можливості отримати виправдання - їхні справи просто лежать.

 

Звичка понад усе

 

Можливо причину слід шукати в тому, що від часів Радянського Союзу суди мають звичку  виносити тільки обвинувальні вироки. На підтвердження цієї тези можна навести цитату з матеріалу "Организация и деятельность следственных органов советской Украины в 1927-1939 гг":

 

"Нужно отметить, что принятые меры начали давать первые положительные результаты. В частности, это касается сроков расследования. Так, в Киевской области в 1934 г. в срок до 2 месяцев расследовалось 54 % дел, а в 1935 г. – 88,5 %. Проблемным оставался вопрос эффективности следствия, определявшейся в то время количеством вынесенных судом обвинительных приговоров. В 1935 г. Киевской областной прокуратурой было направлено в суд лишь 57 % дел, по которым производилось предварительное следствие. На Днепропетровщине в 1935 г. подготовительным заседанием суда было принято лишь 48 % постановлений о предании суду, 28 % дел было прекращено, а 11,2 % возвращено на дополнительное расследование. Таким образом, конец 1933-1936 гг. отмечены определенным восстановлением авторитета процессуальных норм, хотя делалось это, считаем, не с целью утверждения ценности закона, а для укрепления могущества советского государства".

 

 

Отже виходить, що з часів Сталіна наша держава так і не спромоглась подолати цю звичку?

 

Таке припущення певною мірою підтверджують результати опитування, проведеного автором у тематичній групі "Судді та адвокати" Facebook: 45% респондентів поділяють думку саме про звичку. 20% вважали за ключову проблему відсутність передачі до суду справи з негативною судовою перспективою, 17% - страх перед прокурором або суспільством, 6% - простотою написання обвинувального акта (що до речі, також можна вважати певною формою звички).

 

Справу закрито!

 

Виходить, причину варто шукати не в об"єктивних чинниках. І одним з варіантів вирішення проблеми може стати повернення в тій або іншій формі інституту додаткового розслідування, аби існувала можливість якось закривати справи. Усе що завгодно, аби не було цих страшних для українських суддів слів "виправдувальний вирок"!

 

Більше того, що щось подібне за своїм змістом сьогодні вже існує. Суди апеляційної інстанції мають процесуальну можливість (та наявна поширена практика) закриття кримінального провадження через те, що "не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати" (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК). Єдиний реєстр судових рішень видає близько двох тисяч таких ухвал, що є дуже значною цифрою.

 

Згідно норм статті 284 КПК такий інструмент теоретично повинен був бути доступний тільки прокурору. Але, згідно ст. 417 КПК України  суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. З цього випливає, що апеляційні суди мають можливість закривати справу за кожним з пунктів ст. 284 КПК України, в тому числі у разі, коли "не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати". І апеляційні суди психологічно легше приймають ухвали про закриття кримінального провадження з цієї підстави. Натомість, суд першої інстанції цього права позбавлений -  в такому разі він має виносити незручне рішення у вигляді виправдувального вироку. При цьому серед суддів першої інстанції та адвокатів є поширеною думка, що суди апеляційної інстанції нерідко необґрунтовано скасовують виправдувальні вироки.

 

Якщо легше закривати провадження, то давайте повернемо суддям додаткове розслідування? Так, його критикували, оскільки ДС призводило до затягування судового розгляду та мало доктринальні суперечності, підміняло виправдання… Але можна запровадити певний сурогат, який судді сприйматимуть як замінник ДС. Тобто буде відповідати ситуації, коли наявні істотні процесуальні порушення, неможливо довести вину, наявні обґрунтовані сумніви та ін., але не настільки, щоб зважитися написати у вироку слово "виправдовуваний". При цьому не обов"язкового, щоб після застосування цього сурогату справа розслідувалась знову.

 

Переконаний, перша інстанція має отримати можливість закривати кримінальне провадження у разі не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати. І саме це істотним чином збільшить кількість фактичних виправдань. 

 

Отже виходить, що з часів Сталіна наша держава так і не спромоглась подолати цю звичку?

 

Таке припущення певною мірою підтверджують результати опитування, проведеного автором у тематичній групі "Судді та адвокати" Facebook: 45% респондентів поділяють думку саме про звичку. 20% вважали за ключову проблему відсутність передачі до суду справи з негативною судовою перспективою, 17% - страх перед прокурором або суспільством, 6% - простотою написання обвинувального акта (що до речі, також можна вважати певною формою звички).

 

Справу закрито!

 

Виходить, причину варто шукати не в об"єктивних чинниках. І одним з варіантів вирішення проблеми може стати повернення в тій або іншій формі інституту додаткового розслідування, аби існувала можливість якось закривати справи. Усе що завгодно, аби не було цих страшних для українських суддів слів "виправдувальний вирок"!

 

Більше того, що щось подібне за своїм змістом сьогодні вже існує. Суди апеляційної інстанції мають процесуальну можливість (та наявна поширена практика) закриття кримінального провадження через те, що "не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати" (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК). Єдиний реєстр судових рішень видає близько двох тисяч таких ухвал, що є дуже значною цифрою.

 

Згідно норм статті 284 КПК такий інструмент теоретично повинен був бути доступний тільки прокурору. Але, згідно ст. 417 КПК України  суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. З цього випливає, що апеляційні суди мають можливість закривати справу за кожним з пунктів ст. 284 КПК України, в тому числі у разі, коли "не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати". І апеляційні суди психологічно легше приймають ухвали про закриття кримінального провадження з цієї підстави. Натомість, суд першої інстанції цього права позбавлений -  в такому разі він має виносити незручне рішення у вигляді виправдувального вироку. При цьому серед суддів першої інстанції та адвокатів є поширеною думка, що суди апеляційної інстанції нерідко необґрунтовано скасовують виправдувальні вироки.

 

Якщо легше закривати провадження, то давайте повернемо суддям додаткове розслідування? Так, його критикували, оскільки ДС призводило до затягування судового розгляду та мало доктринальні суперечності, підміняло виправдання… Але можна запровадити певний сурогат, який судді сприйматимуть як замінник ДС. Тобто буде відповідати ситуації, коли наявні істотні процесуальні порушення, неможливо довести вину, наявні обґрунтовані сумніви та ін., але не настільки, щоб зважитися написати у вироку слово "виправдовуваний". При цьому не обов"язкового, щоб після застосування цього сурогату справа розслідувалась знову.

 

Переконаний, перша інстанція має отримати можливість закривати кримінальне провадження у разі не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати. І саме це істотним чином збільшить кількість фактичних виправдань.

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН
Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий
Рассылка новостей
Подписаться