Зміна розміру допомоги по народженню дитини і скасування виплат до досягнення малюком трьох років відповідає Конституції.
Такий висновок зробив Конституційний Суд України у рішенні від 7 листопада у справі № 9-р/2018 щодо конституційності окремого положення Закону № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який був прийнятий у липні 2014 року. Вже у грудні 2014 року до КСУ надійшло подання від депутатів, які вважали Закон неконституційним.
Закон об'єднав в один вид допомогу при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку: сума була зафіксована і з тих пір не залежить від черговості народження.
"Верховна Рада України може встановлювати, модернізувати або поновлювати види державної допомоги сім'ям з дітьми, змінювати розмір цієї допомоги, механізми її нарахування та надання, оскільки вони не закріплені в Конституції, а визначаються у законах відповідно до соціальної політики держави. Проте такі законодавчі зміни не можуть бути спрямовані на ухилення держави від її обов'язків, визначених, зокрема, у статтях 3, 24, 51 Основного Закону України", - йдеться у Рішенні Суду.
Конституційний Суд України зазначає, що порівняння редакцій статті 12 Закону № 2811 "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" до набрання чинності підпунктом 2 пункту 7 розділу ІІ Закону № 1166 і після набрання ним чинності з 1 липня 2014 року вказує на те, що на час прийняття Закону № 1166 законодавець, збільшивши розмір допомоги при народженні першої дитини, одночасно зменшив розмір допомоги при народженні наступних дітей. Тобто в такий спосіб Верховна Рада урівняла державну допомогу при усиновленні дитини з державною допомогою при народжені дитини, яка згідно з підпунктом 2 пункту 7 розділу ІІ Закону № 1166 уніфікована та призначається всім в однаковому розмірі.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога при народженні дитини та допомога при усиновленні дитини є видами державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення. Ці виплати мають допоміжний та стимулюючий характер і надаються з метою забезпечення матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави у цій сфері.
Конституційний Суд України зауважує, що оскільки ці види допомоги встановлені законом і конкретно не визначені в Конституції України як складові права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, то Верховна Рада має свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цих видів державної допомоги.
Уніфікація таких видів державної допомоги не свідчить про те, що держава у такий спосіб ухилилася від обов'язку охороняти сім'ю, дитинство, материнство і батьківство; порушила принцип рівності та право кожного на повагу до його гідності, на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї.
