Верховний Суд України на спільному засіданні судових палат у цивільних і адміністративних справах 12 жовтня 2016 року розглянув справу № 6-464цс16 про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок і визнанні незаконними держактів на право власності на землю.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Частиною першої статті 5 Закону № 899 - IV "Про порядок виділу в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено, що матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників, оформляють сільські, селищні, міські ради і районні державні адміністрації в межах їх повноважень по виділенню земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку.
Статтею 14 цього Закону передбачено, що у випадку якщо власник земельної ділянки, що знаходиться усередині єдиного масиву, який використовується спільно власниками земельних ділянок або іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати земельну ділянку, що належить йому, самостійно, він може обміняти його на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється з відома їх власників відповідно до закону і завіряється нотаріально.
Згідно з пунктом 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до набуття чинності законів України про державний земельний кадастр і про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, що знаходяться у власності громадян і юридичних осіб, для ведення товарного сільгоспвиробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), окрім передачі їх у спадок, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону і вилучення (викупу) земельний ділянки для громадський потреба.
Таким чином, законодавець передбачив декілька підстав отримання у власність земельної ділянки сільгосппризначення, зокрема, як земельний пай при приватизації сільськогосподарських підприємств для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або як землі для ведення сільського господарства.
Законодавець не закріпив в ЗК або інших законах України порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках.
Отже, аналіз вказаних норм права дає можливість зробити висновок про те, що обміняти можна земельні ділянки за схемою "пай на пай" і тільки у випадку, передбаченому статтею 14 Закону № 899, - IV.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
