Верховний Суд України на спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах 14 вересня 2016 року розглянув справу № 6-2165цс15 за позовом прокурора в інтересах держави про визнання незаконними і відміні розпоряджень, визнанні недійсними держактів і відміні їх державної реєстрації, визнанні недійсними договорів купівлі-продажу і витребуванні земельних ділянок.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Відповідно до статті 256 ГК позовна давність - це термін, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ГК). При цьому відповідно до частини першої статті 261 ГК течія позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В той же час відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ГК позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Витікання позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є основою для відмови в позові.
У справі, що переглядається відповідач заявив про застосування позовної давності.
Положеннями статті 268 ГК (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені виключення із загального правила про поширення позовної давності на усі цивільні правовідносини і визначені вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема в пункті 4 частини першої цієї статті вказано, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інший речовий право, позовний давність не поширюється.
Згідно з підпунктом 2 пункти 2 розділи I Закону від 20 грудня 2011 № 4176 - VI "Про внесення змін до деяких законів України відносно вдосконалення порядку здійснення судочинства" пункт 4 частини першої статті 268 ГК виключено.
Цей Закон набув чинності 15 січня 2012 року.
Відповідно до пункту 5 Завершальних і перехідних положень Закону № 4176 - VI впродовж трьох років з дня набуття чинності справжнього Закону особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Згідно з частинами першої і третьої статті 5 ГК акти цивільного законодавства регулюють стосунки, що виникли з дня набуття чинності ними. Якщо цивільні стосунки виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, що втратив силу, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набуття чинності його.
До правовідносин, що виникли під час дії нормативно-правового акту, який згодом втратив силу, застосовуються його норми. До правовідносин, що виникли раніше і нормативно-правовим актом, що регулювався, який втратив силу, але права і обов'язки зберігаються і після набуття чинності нового нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових правових актів.
Положення пункту 4 частини першої статті 268 ГК за своєю суттю спрямовано на захист прав власників і інших осіб від держави.
Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання стосунків і відповідально за прийняті його органами незаконні правові акти, їх відміна не повинна ставити під сумнів стабільність цивільного оборотупідтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик закінчення терміну позовної давності на оскарження ним незаконних правових актів державних органівякими порушено право власності або інше речове право.
Отже, враховуючи статус держави і його органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ГК не поширюються на позови прокуратурищо пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.
На такі позови поширюються положення статті 257 ГК відносно загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 справжнього Кодексу течія позовної давності починається з дня, коли держава в особі його органів як суб'єктів владних повноважень упізнало або могло дізнатися про порушення прав і законних інтересів.
Враховуючи вказане, у справі, що переглядається апеляційний суд, з виводами якого погодився суд касаційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про застосування наслідків витікання позовної давності, відмітивши, що до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давністьяку прокурор пропустив, і що дія Закону № 4176 - VI не поширюється на спірні правовідносини, оскільки цей Закон ухвалений після витікання позовної давності.
Нагадаємо, ця ж позиція була висловлена ВСУ і раніше.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
