Верховна Рада 8 вересня ухвалила Закон "Про внесення змін до Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки" відносно наставництва над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківської опіки" (законопроект № 4784).
Таким чином забезпечується нормативно-правове регулювання діяльності по наставництвуяка розвивається в Україні з 2010 року.
Головна відмінність наставництва від усиновлення або інших сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, полягає в тому, що між наставником і дитиною не виникає сімейних або будь-яких інших правових стосунків. В той же час, наставник допомагає дитині в засвоєнні норм, моделей поведінки, прийнятих в суспільстві з метою подальшої адаптації дитини до життя в соціумі.
Законом визначається, що наставництвом є добровільна безкоштовна діяльність наставника по наданню дитині-сироті, дитині, позбавленій батьківської турботи, який проживає в установі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, індивідуальної підтримки і допомоги в підготовці до самостійного життя.
Передбачається, що наставництво здійснюється по тому, що відповідає договору між наставником, центром соцслужб і адміністрацією закладу для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, на яку покладені функції опікуна і опікуна дитини. Для укладення договору про наставництво потрібно згоду дитини (без згоди - тільки у разі, якщо дитина у зв'язку зі своїм віком або станом здоров'я не може усвідомити факт наставництва).
Наставником може бути повнолітня дієздатна особа, яка пройшла курс підготовки з питань виховання і соціальної адаптації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківською опікування, за відповідною програмою, затвердженою центральним органом влади, і уклало договір про наставництво. Не можуть бути наставниками особи, вказані в статті 212 СК (обличчя, які не можуть бути усиновлювачами).
