Особливості карної відповідальності бізнесу в сучасних умовах обговорили Алла Забуга (адвокат АТ "Вдовичен і партнери"), Василь Чередниченко (радник, адвокат WTS Consulting/АТ "КМ Партнери), Сергій Протасов (старший юрист ЮФ "TrustedAdvisors") і Ольга Дегтярева (суддя Окружного адміністративного суду міста Києва).
Дуже популярним злочином, за який бізнес притягають до відповідальності, є фіктивне підприємництво. Згідно ст. 205 УК, фіктивне підприємництво - це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юрособ) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, відносно яких є заборона.
У народі існують навіть різні сленги відносно фіктивних підприємців : фиктарь, фунт, олень, лижник. А тих, хто їх приводить, називають оленярями або менеджерами по персоналу.
Важко переоцінити роль ст. 205 УК про фіктивне підприємництво, як для бізнесу, так і для правоохоронних органів. "Саме стаття 205 використовується слідчими підрозділами податкових органів, як деякий важіль тиску на бізнес, у тому числі і з метою незаконного збагачення і інших корупційних дій" - відмітив адвокат, старший юрист ЮФ "TrustedAdvisors" Сергій Протасов.
Ця стаття використовується в найхворобливішій точці зіткнення бізнесу і влади, а саме у сфері оподаткування. Тому бізнес, як ніхто інший відчуває на собі наслідки недосконалості законодавства у сфері притягнення до відповідальності за фіктивне підприємництво.
Нині ст. 205 УК відноситься до перебування під слідством слідчих органів, що здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.
Проаналізувавши диспозицію цієї статті, Сергій Протасов відмітив очевидну неспроможність її диспозиції і певну кількість недоліків у формулюваннях.
"Я дійшов висновку, що склад цього злочину є усіченим. По суті формальним і неповноцінним" - поділився думкою юрист.
Пан Протасов роз'яснив, що фіктивне підприємництво ставиться в абсолютну залежність від здійснення обличчям іншого злочину, тому є "неповноцінним" складом злочину. Адже для того, щоб діяння особи кваліфікувалося по ст. 205 УК, до складу іншого злочинного діяння потрібно додати цілком законну дію - створення або придбання юрособи. Сама по собі ця стаття не може бути інкримінована. Тому цю проблему можна пояснити через поняття "Усіченого складу злочину", тобто коли криміналізації підлягає певна стадія злочину.
Слід зазначити, що на даний момент відповідальністю по цій статті є виключно грошовий штраф в певних розмірах (від 2 до 5 тис. неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян).
Фіктивне підприємництво: застаріла практика і нові ініціативи
Відносно судової практики, то нині діє постанова Пленуму Верховного суду від 25.04.2003 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності", яким зобов'язані керуватися суди.
На думку пана Протасова, ця постанова є дуже поверхневою і досить застарілою: "Динаміка господарських і податкових стосунків не коштує на місці, і я думаю, що за останні 12 років можна було б якось освіжити практику, врахувати нові віяння і дати роз'яснення судам, як варто застосовувати статтю 205 УК" - відмітив пан Протасов.
Якщо ж говорити про законодавчі ініціативи, що стосуються карної відповідальності по ст. 205 УК, то дуже логічним, на думку експерта, являється законопроект № 2521а від 25.08.2015 року. Цей проект Закону пропонує звільняти від відповідальності осіб по ст. 205 УК у разі, якщо в сукупності такими особами особисто не було здійснено інших дій, що підпадають під ознаки злочинів, передбачених розділами VI і VII УК.
Що говорять судді: вироку по фиктарям в судовому розгляді при спростуванні НУР
"Вироки у кримінальних справах є обов'язковими для адміністративного суду. Але тут треба враховувати, що це стосується виключно вироку. Якщо ж йдеться про визначення про закриття виробництва у зв'язку з витіканням термінів давності або про затвердження угоди про визнання провини, то вони не можуть бути для суду обов'язковими, і оцінюватимуться на ряду з іншими доказами, тобто матимуть таку ж силу", - роз'яснила Ольга Дегтяревасуддя Окружного адміністративного суду міста Києва.
Що стосується вироків по статті 205 УК, то з ними адмінсуди стикаються у більшості випадків. На відміну від вироків по статті 212 УК (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів). "На моїй практиці по статті 212 був лише один добре виписаний вирок, який я застосувала у справі про стягнення грошових коштів по нікчемних угодах"- поділилася досвідом пані Дегтярева.
Якщо вирок по статті 205 УК, то суддя в адміністративному виробництві для себе бере до уваги сам факт здійснення дії : що конкретно і де. Навіть провина, в принципі, не має в цьому плані великого значення. Оцінку кваліфікації адмінсуд дає свою.
Також адвокатів цікавило, як адмінсуд враховує в ролі доказу угоду про визнання провини.
"Якщо признається провина обвинуваченого, то цікавим є рішення Верховного суду від 22 вересня. Верховний суд на одній тільки основі, що було закрито виробництво відносно засновника і директора у зв'язку із закінченням термінів давності і звільненням від карної відповідальності по реабілітаційних підставах (у постанові було встановлено, що засновник і директор заперечували свою участь в створенні і діяльності суспільства) направив справу на новий розгляд. Таким чином, Верховний суд вказав, що це свідчить про бестоварности і фіктивність відповідних угод і правомірності нарахування податковим органом відповідних податків і зборів", - відповіла на питання адвокатів суддя Окружного адмінсуду міста Києва.
Така практика, на думку пані Дегтяревой, свідчить про те, що правова позиція Верховного суду на даний момент трішки змінилася. Не можна забувати також, що для адміністративних судів така позиція є обов'язковою.
Загалом, суддя порадила оскаржити НУР в адміністративному суді, адже більше 65 % судових рішень на користь платника податків : "Нехай вас навіть не страхають великі судові збори".
Крім того, пані Дегтярева додала, що зараз суди не йдуть на зустріч податкових органів і не звільняють їх від сплати збору.
50 відтінків спеціальної конфіскації
Одним з нововведень карного законодавства, яке викликає найбільший інтерес з боку практикуючих адвокатів, являється спеціальна конфіскація. Разом із заочним карним виробництвом спецконфіскація покликана повернути на користь держави вкрадені "злочинною владою" гроші.
Нагадаємо, ще в 2013 році набув чинності Законяким до Карного кодексу введено поняття спеціальна конфіскація - примусове і безвідплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей і іншого майна за умови скоювання злочинів, в яких фігурувала неправомірна вигода (тобто хабар). У листопаді року, що минає, Рада прийняла нові зміни з метою вдосконалення інституту спеціальної конфіскації (законопроект № 2541а). Не секрет, що багато корупціонерів, які побоюються притягнення до карної відповідальності, передають або оформляють своє майно на родичів або інших третіх осіб. Тому після прийняття змін при спеціальній конфіскації її предметом може бути не лише майно засудженого, але також майно, передане третій особі. При цьому норми закону захищають від спецконфіскації добросовісний набувач, який не знав і не повинен був знати, що таке майно придбане в результаті скоєння злочину.
Втім, завдяки конфіскації і спецконфіскації майна, яке було присвоєно корупційними методами, держбюджет країни за цей час поповнився зовсім не набагато - порядком 8 тис. грн. В той же час, додаткові кроки законодавця підкинули судам нові ребуси і створили більше проблем, ніж дали відповідей на питання, що хвилюють суспільство.
По словах Андрея Сидоренкоадвоката, партнера АТ "Скляренко, Сидоренко і Партнери" інститут спеціальної конфіскації носить не стільки революційний, скільки еволюційний характер, адже істотні зміни сталися лише в частині арешту майна. До травня 2014 року законодавством було передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується лише в 9 складах злочинів. З листопада 2015 року, після внесення останніх змін число таких складів злочинів зросло до 70. Адвокат упевнений, що реалізація спецконфіскації спричинить новий непередбачуваний виток судової практики, яка торкнеться питання критеріїв застосування спецконфіскації відносно майна третіх осіб.
При розробці законодавчих нововведень про спеціальну конфіскацію законодавець як завжди напортачил, забувши, як про норми Конституції, так і про стандарти юридичної науки - упевнений адвокат Микола Сірий. Зокрема, йдеться про закріплені законодавцем підстави для застосування спеціальної конфіскації. На думку Миколи Сірого не може бути юридичною основою можливість щось використовувати в майбутньому. Основа - ця конкретна фактична обставина, наприклад, свідчення очевидця або речові докази, які дають підстави для обмежувальних дій.
Якщо законодавець вводить щось подібне, що знаходиться на стику двох предметів - цивільного і карного права, необхідно бути гранично обережним, інакше ви розмиваєте чіткі правові форми, а нові законодавчі терміни придбавають цілу палітру відтінків і можуть трактуватися судом абсолютно непередбачувано.
Адвокат упевнений, що ми повинні удосконалювати своє законодавство з чітким розумінням і холодним розумом. "Суспільству пропонують вирішити глобальні проблеми спеціальними правовими засобами. Але спочатку необхідно привести в порядок економічне життя. Ми ж, навпаки, сьогодні намагаємося спеціальними засобами вирішити такі проблеми, як відновлення Донбасу. Але цей підхід неадекватний, і ми повинні це зрозуміти" - підсумував Микола Сірий.
Сергій Саченко, Кристина Головко, ЮРЛИГА
