Україна з 2003 року є стороною Картахенського протоколу, який регламентує міжнародні норми поведінки із генетично модифікованими організмами. Картахенський потокол до 2007 року був єдиним нормативним документом в Україні у сфері поводження з ГМО. У 2007 році прийнятий Закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів».
Законом встановлені вимоги до ГМО та порядок їх вивільнення у навколишнє природне середовище з метою апробації (випробовувань), проведення державної реєстрації, видачі дозволів, вимоги до використання, транспортування, зберігання та утилізації ГМО. Закон забороняє вивільнення, ввезення, введення в обіг продукції з ГМО без державної реєстрації.
«Сьогоднішнім законом передбачена державна реєстрація не тільки ГМО джерел, тобто ГМО, які використовуються для виробництва кормів чи харчових продуктів, а мають реєструватися й самі продукти, які вироблені з використанням ГМО» - відзначив Сергій Губар, заступник директора департаменту охорони природних ресурсів - начальник відділу розвитку екомережі та біобезпеки Міністерства екології та природних ресурсів України, focal point Картахенського протоколу.
Продукція, яка має реєструватися у Державних реєстрах ГМО:
- сорти сільськогосподарських рослин та породи тварин, створені на основі ГМО;
- засоби захисту рослин, отримані з використанням ГМО;
- ГМО джерела харчових продуктів, а також харчові продукти, косметичні засоби, лікарські засоби, які містять ГМО або отримані з їх використанням;
- ГМО джерела кормів, а також кормові добавки та ветеринарні препарати, які містять ГМО або отримані з їх використанням.
На сьогоднішній день в Україні не зареєстровано жодного продукту, який містить ГМО чи був виготовлений з ГМО джерел.
На виконання Картахенського протоколу щодо проведення оцінки ризиків можливого несприятливого впливу ГМО на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров'я людини, наказом Мінприроди № № 36 від 07.02.2011 затверджені Критерії оцінки ризику потенційного впливу ГМО на навколишнє природне середовище.
Документація щодо ГМО, що призначаються для використання у відкритій системі, підлягає державній екологічній експертизі.
Поряд з ризиками впливу ГМО на навколишнє природне середовище були розглянуті ризики впливу ГМО на здоров'я людини. Зокрема, Олена Беденко-Зваридчук, голова Комітету з медичного права АПУ, директор «ЮК «МедАдвокат», лікар, базуючись на результатах досліджень зарубіжних вчених, зазначила про такі небезпеки для здоров'я людини, як надмірна алергізація, антибіотикорезистентність, онкологічні захворювання, порушення обміну речовин, пригнічення імунної системи, зниження та пригнічення репродуктивної системи, мутації.
Здійснення державного контролю за обігом ГМО та продукції, що отримана з використанням ГМО, забезпечується також шляхом проведення досліджень продукції випробувальними лабораторіями з визначення вмісту ГМО у продукції. Леся Брайченко, начальник Центральної випробувальної лабораторії контролю якості товарів Торгово-промислової палати України, виокремила одну з прогалин нормативної документації, що регламентує порядок проведення випробування, - це невизначеність періодичності перевірки продукції.
Про іншу, існуючу сьогодні, проблему в проведенні лабораторних досліджень продукції на вміст ГМО зазначила Інна Яреськовська, голова Комітету з природних ресурсів, природоохоронного та екологічного права. Як показує аналіз судових рішень, трапляються непоодинокі випадки, коли результати випробувань різними лабораторіями однієї ж і тієї продукції на вміст ГМО, що призначалася для ввезення в Україну з метою вільного обігу, значно різнилися - одні виявляли ГМО й встановлені показники перевищували допустимі норми, а інші - взагалі не виявляли. Які причини цього - чи то настільки різні тест-системи, чи то чиясь недобросовісність - можливо лише здогадуватися, але факт є фактом.
Слід зазначити, що згідно із Картахенським протоколом документація, яка супроводжує вантажі, обов'язково має містити інформацію про вміст ГМО.
Світлана Малиновська, заступник голови Комітету з медичного права АПУ, адвокат, старший юрист практики «Охорона здоров'я та Фармація» АО Arzinger, відмітила, що відповідно до чинного законодавства, маркування харчової продукції має обов'язково містити інформацію про наявність чи відсутність у харчових продуктах ГМО, що відображається на етикетці харчового продукту написом «з ГМО» чи «без ГМО» відповідно. Напис «без ГМО» наноситься також на етикетку харчових продуктів, вміст ГМО в яких становить менш як 0,1%. Харчовий продукт вважається таким, що містить ГМО чи вироблений з використанням ГМО, якщо вміст ГМО в продукті чи в продукції з якої він був виготовлений становить понад 0,9%.
