Понад 17 тисяч осіб уже внесено до українського реєстру санкцій, а банки міжнародних груп перевіряють клієнтів та їхніх партнерів приблизно за 50 санкційними списками світу. Але навіть така перевірка не гарантує, що з контрагентом безпечно працювати. Чому - розбиралися на третій дискусії серії LIGA360 Legal Talks "Право на зміни", яка отримала назву "Право на довіру".
Учасницями розмови стали директорка Департаменту санкційної політики та представництва в судах Міністерства юстиції України Олена Вакуленко, голова Української комплаєнс-асоціації та керівниця напряму комплаєнсу й фінансового моніторингу в ОТП Банку Ганна Горбенко, а також керівниця напрямків комплаєнсу та запобігання корупції в НЕК "Укренерго" Юлія Азаріна. Кожна зі спікерок подивилася на той самий санкційний ризик зі свого боку - держави, банку й компанії.
Держава: шукати не назву компанії, а її реального власника
Закон про санкції діє в Україні з 2014 року, але після повномасштабного вторгнення його суттєво посилили: у травні 2022-го з'явилася санкція у вигляді стягнення активів у дохід держави. Відтоді, як пояснила Олена Вакуленко, важливо не те, хто записаний власником, а хто реально розпоряджається активом. Тож перевіряти слід не лише саму компанію, а й її кінцевих бенефіціарних власників, засновників і зв'язки.
Справа в тому, що на папері може фігурувати "умовний громадянин", а бізнесом фактично керуватиме підсанкційна особа. Тож структуру власності спікерка радить розкручувати до останньої фізичної особи, яку вдається встановити. Якщо ж ланцюжок веде в офшорні зони, без ґрунтовної перевірки та OSINT-дослідження не обійтися.
Які санкційні списки мають значення
Український реєстр - лише базовий рівень. Санкції ЄС Олена Вакуленко назвала "must have", адже Україна синхронізує з ними власні рішення.
Ганна Горбенко пішла ще далі, зазначивши, що "наявність просто у санкційних списках - це взагалі верхівка айсберга". Кожна юрисдикція оцінює ризик за своїми правилами:
за правилом OFAC майно компанії вважають заблокованим, якщо вона на 50 % і більше належить одній чи кільком підсанкційним особам сукупно, навіть коли її самої в санкційному списку немає;
у Великій Британії дивляться ще й на фактичне управління, тож формально "чиста" структура власності ризику не знімає;
угоди в обхід європейських санкцій в Україні можуть поставити під сумнів навіть тоді, коли національних санкцій на момент угоди ще не було.
Банк: перевіряють не компанію, а операцію
Для банку важливо, хто платить, через які банки йдуть кошти, звідки товар і хто його кінцевий споживач. Тривожним сигналом Ганна Горбенко назвала ситуацію, коли в документах значиться один власник, а переговори веде й погоджує платежі інша людина, або коли в додаткових угодах раптом з'являється третя сторона. Ризик може ховатися навіть у товарі: наприклад, оптоволокно частина міжнародних банків вважає товаром подвійного призначення й відмовляється проводити операції з ним.
Звичної для багатьох компаній логіки "керівник погодив - ризик приймаємо" санкційний комплаєнс не визнає. "Якщо операція заборонена, її не можна погодити рішенням керівництва... Прийняття ризику в цьому випадку не діє", - наголосила спікерка.
Компанія: комплаєнс як система, а не папка з політиками
Для компанії перевірка контрагента - це ще й питання, хто в ній самій відповідає за ризики і чи вміє ними керувати партнер. Універсальної моделі тут немає, наголосила Юлія Азаріна. Чи потрібен компанії окремий комплаєнс-офіцер, залежить від контексту: у державних компаніях цього вимагає закон, а в середньому бізнесі цю роль цілком логічно бере на себе юрист.
Ганна Горбенко додала, що юристу з мисленням "так або ні" в комплаєнсі непросто, адже тут працюють з імовірністю та впливом ризику. Утім, саме для санкцій така категоричність доречна: санкційний ризик, за її словами, "прийняти практично неможливо".
Чи справжня комплаєнс-система в партнера, можна зрозуміти без доступу до його внутрішніх документів. Насторожити мають типові, скопійовані політики, не адаптовані під компанію. Натомість про живу систему свідчать опублікований реєстр корупційних ризиків, звернення через канали speak-up (нуль - радше тривожний знак), оновлення політик після інцидентів і розслідування, які шукають причину порушення, а не винних.
Чому одного разу перевірити недостатньо
Навіть ідеальна перевірка має термін придатності. Як пояснила Юлія Азаріна, висновок про те, що з контрагентом можна працювати, завжди діє лише на сьогодні. Світ змінюється швидко, а разом із ним - і важливі обставини діяльності партнера.
Олена Вакуленко описала ще жорсткіший сценарій: контрагента перевірили бездоганно, а "через півроку до його власника запроваджуються санкції". Тому перевірка контрагента - це процес, а не разова дія перед підписанням договору.
Підтримувати такий процес вручну складно, тож його варто автоматизувати. У LIGA360 контрагента можна перевірити одразу за даними з 80+ українських і світових санкційних списків, побачити його бізнес-групу й транскордонні зв'язки, дослідити постачальників у ланцюжку та відстежувати зміни статусу - щоб нові санкції не стали несподіванкою.
Під час розмови спікерки торкнулися й інших питань, вартих уваги, а саме:
чому Олена Вакуленко не вірить у випадкову "недоперевірку" і що змінить законопроєкт № 12406 про відповідальність за обхід санкцій;
три типові помилки, через які навіть великий бізнес втрачає відносини з банком;
як новий закон про державний нагляд може винагородити компанії з дієвим комплаєнсом;
чому комплаєнс "працює" навіть тоді, коли ви - фізична особа - підприємець.
Переглядайте запис дискусії на сторінці Legal Talks LIGA360 - і отримайте більше практичних порад, як перевіряти контрагентів глибше за санкційний список.
Також радимо перевірити свого контрагента в LIGA360 вже сьогодні й побачити, з ким ваш бізнес працює насправді.