Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Поділ майна подружжя: що потрібно знати?

30 июня 2023, 10:00
3613
0
Реклама

Людські відносини постійно розвиваються. Це стосується всіх сфер життя, в тому числі сімейної. Окрім розвитку емоційної й особистісної складової подружніх відносин, часто розвивається й матеріальна складова: хтось отримує доходи, інший організовує домашній побут, хтось набуває у власність майно, інший бере кредити на розвиток сімейного бізнесу тощо. Усі ці дії мають свої наслідки. При чому, не лише для того, хто є учасником правовідносин, а й для іншого з подружжя. Поки люди проживають однією сім'єю, як правило, ніхто з них не замислюється про статус набутого майна, як і про статус взятих у шлюбі фінансових зобов'язань. Це й зрозуміло - всі дії вчиняються за взаємною згодою. Інша ситуація, коли сімейні відносини припиняються. Часто постає питання про поділ майна подружжя. У цій статті пропонуємо дізнатись що ж належить до такого майна, як і коли його можна поділити?

Перше, що потрібно знати - яке майно є спільним, а яке особистим

За загальним правилом, будь-яке майно, набуте одним із подружжя під час шлюбу вважається для подружжя спільним. Це правило діє навіть якщо другий із подружжя не вказаний у правовстановлюючих документах на майно. Також, закон відносить до спільного майна подружжя (1) доходи отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія тощо), (2) речі набуті одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо). Це означає, що сам факт набуття майна чи коштів в період шлюбу є достатньою підставою, щоб вважати їх спільними. Частки кожного з подружжя є рівними (Ѕ та Ѕ), а розпоряджатись спільним майном подружжя може лише за спільною згодою.

Водночас існує майно, що набуте в шлюбі, але є особистим для кожного з подружжя. Найбільш розповсюдженими категоріями такого особистого майна є:

· майно набуте на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

· майно набуте за кошти, які належали чоловіку/дружині особисто;

· житло або земельна ділянка набуті внаслідок приватизації (виключення: приватизація житла в період із 08.02.2011 р. по 12.06.2012 р. - тоді приватизоване житло вважалося спільним);

· речі індивідуального користування, в тому числі коштовності (навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя);

· премії, нагороди, які чоловік/дружина одержали за особисті заслуги.

Отже, вирішуючи питання про поділ майна подружжя варто перш за все зрозуміти, що може бути предметом поділу, а що ні.

Друге, що потрібно знати - при поділі спільного майна враховуються борги подружжя

За час шлюбу нерідко хтось із подружжя (а іноді обидва) оформлюють кредити, беруть у позику кошти або стають боржниками за іншими фінансовими зобов'язаннями. Законом визначені два головні критерії, які надають боргам статус спільних:

· укладення договору (за яким виникають борги) в інтересах сім'ї;

· використання на потреби сім'ї майна або коштів, отриманих за договором.

Перший критерій може бути встановлений на підставі заяви другого з подружжя (який не є стороною договору) про свою обізнаність і згоду з укладенням такого договору. Другий критерій може бути встановлений, виходячи з наслідків договору та реальної користі, яку отримала сім'я від його укладення. Тобто, позитивний ефект від використання майна чи коштів, отриманих одним із подружжя за договором має відчути не лише він особисто, а й інші члени сім'ї. Наприклад, при оформленні кредиту на житло, в якому надалі проживає подружжя, можна стверджувати про спільність зобов'язань із погашення кредиту. Ця обставина має враховуватись при поділі майна подружжя.

Третє, що потрібно знати - які є способи поділу майна подружжя

В Україні фактично існують два таких способи - договірний або судовий.

Договірний порядок застосовується в тому випадку, коли у подружжя немає спору щодо (а) складу спільного майна, і (б) порядку його поділу. У такому випадку сторони можуть укласти письмовий договір із переліком спільного майна, а також визначити за ким із подружжя після укладення договору визнається право власності на таке майно. Особливістю такого договору є те, що в разі поділу (виділу частини) нерухомості договір обов'язково має бути посвідчений нотаріально. У договорі подружжя може встановити правовий статус майна як особистої приватної власності одного з подружжя, або як спільної часткової власності - тобто, визначити конкретні частки кожного з подружжя в майні та залишити його в спільному користуванні. Також, договором може бути врегульований порядок врахування спільних боргових зобов'язань подружжя.

Якщо подружжя не може домовитись про склад та/або порядок поділу спільного майна, спір може бути вирішений судом. Для цього необхідно підготувати позовну заяву, в якій запропонувати порядок поділу майна. Позовна заява подається до суду за місцем проживання другого з подружжя. Якщо вимоги стосуються, зокрема, поділу нерухомості, то звертатись потрібно до суду за місцем розташування найдорожчого об'єкту. При зверненні до суду обов'язково потрібно сплатити судовий збір, який складає 1% від ціни позову, але не може перевищувати трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на момент підготовки публікації це 8 052 грн). Також, до позовної заяви потрібно додати докази, що підтверджують набуття майна під час шлюбу, належність майна кожному з подружжя (або спільно), вартість такого майна, склад спільних боргових зобов'язань. Врешті, треба запропонувати порядок поділу майна і врахування боргових зобов'язань. Якщо одна зі сторін не визнає запропоновану іншою стороною вартість майна, найбільш переконливим для суду доказом буде результат судової експертизи, що може бути проведена за клопотанням однієї зі сторін спору.

За результатом розгляду справи суд приймає рішення, яке набирає законної сили після закінчення 30-денного строку на подання апеляційної скарги (якщо скаргу не подано). У разі подання апеляційної скарги, судове рішення набирає законної сили одразу після апеляційного перегляду.

Отже, є різні способи поділу майна подружжя. Договірний порядок є більш швидким та емоційно простішим. При цьому, він потребує взаєморозуміння між сторонами. За наявності конфлікту, найбільш ефективний варіант - це звернення до суду. Такий варіант є більш затратним і довгим, але не потребує узгодження запропонованого варіанту поділу з другою стороною.

Четверте, що потрібно знати - коли майно подружжя можна (і треба) поділити

Існує помилкове судження, що майно можна поділити тільки при розлученні. Це не так. Майно, набуте подружжям у спільну власність, можна поділити:

· під час шлюбу;

· одночасно з вирішенням питання про розлучення;

· після розлучення.

Обраний підхід залежить від позиції кожного з подружжя та цілей, які кожен із них перед собою ставить. Як показує практика, найбільш ефективним є поділ майна в договірному порядку до розірвання шлюбу. В такому випадку, презюмується, що сторони не приховують майно один від одного та обирають компромісний варіант поділу, який влаштовує обох.

Якщо спір переходить в судову площину, це свідчить про наявність конфлікту у відносинах сторін. До такого способу поділу завжди слід ретельно готуватись. Серед ризиків судового вирішення поділу майна подружжя можна віднести: створення штучних боргів іншим із подружжя або приховування майна (особливо майна, що не підлягає державній реєстрації). Варто пам'ятати, що за усталеним підходом судової практики, поділу підлягає лише майно, що наявне у сторін під час розгляду справи. У цьому контексті найбільші ризики стосуються готівкових грошових коштів, коштовностей та іншого майна права на яке не зафіксовані у передбаченому законом порядку. Тобто, в разі приховування таких об'єктів однією зі сторін, іншій буде важко домогтися його поділу, адже в суді потрібно надати докази, що таке майно дійсно є в розпорядженні сторін. Для мінімізації таких ризиків слід ще до звернення до суду фіксувати обсяг наявного майна та мати докази належності його одному з подружжя.

Окремо слід звернути увагу на поділ майна подружжя після розірвання шлюбу. Такий варіант можливий як в договірному, так і в судовому порядку. Адже, по закону, майно підлягає поділу незалежно від факту розірвання шлюбу. Для вирішення цього питання після розлучення слід зважати на строки позовної давності. Мова йде про 3-річний строк, протягом якого колишній із подружжя може вимагати поділу майна подружжя в судовому порядку. Слід розуміти, що вказаний строк починає відраховуватись не з моменту розірвання шлюбу, а від моменту коли колишній із подружжя дізнається про порушення його прав на спільне майно. Для прикладу можна навести таку ситуацію: в шлюбі набувається будинок на ім'я одного з подружжя. Питання про його поділ не вирішується ні при розірванні шлюбу, ні після. Через багато років після розірвання шлюбу, той із подружжя (колишнього), на кого зареєстрований будинок, самостійно його продає і привласнює всі кошти. В такому разі другий із подружжя (колишнього) має право на отримання компенсації половини вартості будинку, як такого що був проданий без його/її згоди. При цьому, звернутися до суду з відповідним позовом можна протягом трьох років як особа дізналася (або очевидно повинна була дізнатися) про факт продажу будинку.

Загальна рекомендація щодо вибору найоптимальнішого "моменту" поділу майна подружжя - вирішувати це питання як тільки з'являється розуміння щодо неможливості/небажання його подальшого спільного використання. Не бажано відкладати це питання на потім, адже з плином часу деякі з об'єктів поділу можуть зникнути або втратити свою цінність/вартість. Звісно, усі життєві ситуації унікальні, а тому, потребують індивідуального підходу для ефективного вирішення.

Адвокати з сімейних справ вивчають актуальні ситуації щодо розлучення, поділу майна, ухилення від сплати аліментів з ІПС ЛІГА:ЗАКОН. Також система містить повну базу українського законодавства з експертними коментарями. Спробуйте ІПС ЛІГА:ЗАКОН за посиланням.

Читайте також: Виплата кредиту після розлучення подружжя: судова практика

Оставьте комментарий
Войдите чтобы оставить комментарий
Войти

Похожие новости