VII Судовий форум, організований Асоціацію правників України та Проектами Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи України» та «Підтримка виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини», пройде 15-16 листопада цього року. Генеральним партнером форуму є Юридична група LCF.
Лейтмотивом форуму будуть зміни у правосудді, які несе нове законодавство, а також нові технології.
ЮРЛІГА вирішила поспілкуватися з ключовим спікером форуму - Джином Хо Вердоншотом, фахівцем з legal tech та інновацій у сфері правосуддя Justice Leadership Group, автором платформи Dutch Rechtwijzer, та Оленою Волянською, радником Юридичної групи LCF - на теми трансформації правосуддя.
У першій частині інтерв'ю йшлося про світовий досвід запровадження технологій у правосуддя.
ЮРЛІГА: Містер Вердоншот, розкажіть, будь ласка, про платформу, автором якої Ви є. Які її основні функції та на яку категорію користувачів вона розрахована?
Джин Хо Вердоншот: Платформа Dutch Rechtwijzer була розроблена нами для тих аспектів правосуддя, в яких на нашу думку варто було застосовувати дещо більше підприємницького способу мислення. Головне її завдання - надати більш звичне, більш комфортне середовище для осіб, які проходять процедуру розлучення.
Зазвичай у нас, в Нідерландах, люди почувають себе у судах не досить комфортно - всі процедури, всі обставини надто відрізняються від досвіду, який звичайна людина має протягом всього життя. Отже за допомогою нашої платформи ми полегшуємо доступ до юридичних процедур для пересічних громадян, надаючи їм можливість звертатися за вирішенням своїх питань у інтерфейсі, схожому на той, з яким вони працюють у звичайному житті.
ЮРЛІГА: Яку роль мають відігравати національні уряди під час створення та розвитку платформ для онлайн-вирішення спорів? Чи мають вони бути безпосередніми ініціаторами цих процесів або лише створювати сприятливе середовище для розвитку відповідних команд розробників?
Джин Хо Вердоншот: Уряд відіграє визначальну роль у розвитку подібних технологій. Але це може бути як роль, яка запустить успіх, так і роль, яка гарантує провал.
Ми бачимо, що час від часу уряд і зокрема суди намагаються взяти все у свої руки: самостійно розбудувати всю технологічну інфраструктуру, самостійно розробити продукти за допомогою внутрішніх IT-підрозділів. Як правило це приймає форму величезного проекту, на який витрачається чимало коштів платників податків. Він може тривати дуже-дуже багато років та зазвичай виявляється, що внутрішнім IT-підрозділам не вистачає експертизи для реалізації цього проекту.
Втім компанії, що спеціалізуються на розробці програмного забезпечення, мають достатньо експертизи для розробки різноманітних складних платформ. Їм не вистачає лише експертизи у суто правовій сфері.
Отже, на мою думку, якщо уряд вирішує розпочати запровадження інновацій у правову систему, більш ефективною моделлю є спонсорство або гранти - держава, можливо разом із громадськими організаціями, що працюють над розвитком правосуддя, виділяє кошти, а безпосередньо проект реалізується приватними компаніями, які мають досвід у розробці складного програмного забезпечення.
ЮРЛІГА: Ваш проект завершено чи Ви бачите можливість його масштабування на інші країни?
Джин Хо Вердоншот: Я вважаю, ми ще далекі від завершення процесу змін та запровадження інновацій до правових систем. Я бачу, що в багатьох частинах світу, фактично скрізь, правова система будується на застарілих, олдскульних, принципах роботи.
Наприклад, у Нідерландах перший Цивільний кодекс було запроваджено Наполеоном ще на початку дев'ятнадцятого сторіччя. Діючий кодекс, діючі процедури трохи змінилися, але фундаментально вони залишилися тими ж самими. Отже ми досі працюємо так, як працював Наполеон.
Але ж світ змінився, люди змінилися, можливості людей змінилися, потреби людей змінилися. Отже, я вважаю, саме час змінювати юриспруденцію, змінювати так, як телекомунікації змінили світ.
Тому наш проект ще далекий від завершення.
Друга частина інтерв'ю була присвячена змінам, що відбуваються в Україні
ЮРЛІГА: Одна із ключових змін саме у процесуальному законодавстві - більш широке запровадження процедур розгляду справи без виклику сторін у судове засідання. Чи не є це, на Вашу думку, першим кроком до запровадження в Україні процедур електронного судочинства?
Олена Волянська: Наразі система «Електронний суд», яка вже впроваджується та працює як пілотний проект в деяких судах України, є лише платформою для обміну інформацією між сторонами процесу та судом, яка дозволяє як подавати позов, так і необхідні документи в електронній формі. Поки що ця система не є системою розгляду судових справ, але значно полегшує судочинство як для суду, так і для сторін. По суті вона спрощує доступ до правосуддя в цілому.
Однак ми вже маємо в кодексах таку процедуру як розгляд справ за спрощеним провадженням. Тобто особа, яка подала позов, може одночасно подати клопотання про розгляд її справи у спрощеному провадженні без виклику сторін. Також суддя може самостійно прийняти рішення про розгляд справи у спрощеному провадженні, якщо сума позову не перевищує 176 тисяч гривень.
Це, я вважаю, є свого роду прообразом майбутнього електронного суду, коли більшість справ будуть розглядатися віддалено, сторони будуть довіряти судам, а суди будуть довіряти доказам, які подаються сторонами. Я гадаю, що це гарний перший крок, який має вже зараз забезпечити як зменшення навантаження на судову систему, так і забезпечити зручність судового розгляду для сторін.
ЮРЛІГА: Зараз триває досить гучна дискусія - чиї інтереси більше захищені Кодексом процедур банкрутства. На вашу думку можна говорити що нові норми є «прокредиторськими», «продебіторськими» або законодавцям все ж таки вдалося зберегти належний баланс?
Олена Волянська: В цьому контексті я би окремо розглядала банкрутів-юридичних осіб та банкрутів фізичних осіб.
Якщо говорити про юридичних осіб, то західні спеціалісти, оцінюючи кодекс як «прокредиторський», дивляться на що саме спрямований документ - на ліквідацію майна банкрута та погашення вимог кредиторів, чи на надання додаткового шансу підприємству для того, щоб відновити платоспроможність. Коли дивитися с цього боку, то в нас звичайно ж прокредиторська система і ми практично не має відновлення платоспроможності у діючих реаліях.
Але якщо судити, як судовий юрист і практик, то ми прекрасно розуміємо, що боржники почувають себе як риба у воді з тією системою, яка створена нинішнім Законом (його, до речі, західні спеціалісти також оцінюються як прокредиторський). Ця система дозволяє тягнути процедуру банкрутства досить довго і не погашати борги, заморожуючи ситуацію і змушуючи кредитора йти на поступки, дисконтування боргу.
Новий кодекс звужує можливості для зловживань. Їм, наприклад, передбачено обмежений строк для мораторію на задоволення вимог заставних кредиторів. Наприклад, якщо у встановлений строк процедури розпорядження майном (170 днів) суд не перейде в ліквідаційну процедуру або в санацію, припиняється мораторій щодо заставленого майна і забезпечений кредитор може забрати це майно та погасити борги за його рахунок.
Чи є це прокредиторською нормою? Так, звичайно! Але, втім, вона спрямована більше на усунення зловживань.
Тому щодо юридичних осіб я б говорила, що ми маємо прокредиторську модель та дуже збалансований документ.
ЮРЛІГА: Але давайте все ж повернемося до ще одного гучного аспекту судової реформи, адже вже з 1 січня 2019 року буде остаточно запроваджено адвокатську монополію на представництво у судах. З Вашого досвіду, чи побачили Ви зростання професійного рівня представників сторін у процесах на рівні апеляційних та касаційних судів, у яких монополія вже діє?
Олена Волянська: Так, дійсно відчули. І тут, мабуть, працює два аспекти: запровадження монополії та процесуальні зміни. Змінилися правила гри і особи, які мають представляти на професійному рівні сторони у суді, були змушені вивчити ці нові правила. Це вже краще, ніж те, з чим ми стикалися раніше.
В цілому рівень представників, на мою особисту думку, виріс. Кожен представник намагається бути достойним свого клієнта і достойно виступати в суді.
Але ми ще маємо певні проблеми - наприклад суди апеляційної та касаційної інстанції через невизначеність статусу помічника адвоката вимагають навіть при здійснені таких технічних дій, як ознайомлення із матеріалами справи, подання клопотань та заяв, бачити не помічника, а бачити самого адвоката. Ми сподіваємося, що ці питання будуть врегульовані в ході реформи адвокатури, бо поточна ситуація лише збільшує вартість процедуру для клієнта.
ЮРЛІГА: До речі, зараз розпочався досить інтенсивний процес реорганізації системи судів. Як Ви вважаєте, чи не призведе це до певного накопичення справ через відсутність суддів, які мають повноваження з їх розгляду?
Олена Волянська: Коли місяць тому розпочалася реорганізація щодо апеляційних судів, ми з великою обережністю спостерігали за цими процесами і не знали, чого чекати за справами які вже розглядалися або по яким мали бути подані скарги.
Але ситуація виявилася набагато позитивнішою, ніж ми очікували - вже на момент початку роботи нових судів більшість суддів було переведено, дуже оперативно було здійснено передачу справ та їх автоматичний перерозподіл на нові колегії суддів. Я б сказала, що період затримки склав близько одного-двох тижнів. Тому ми не очікуємо проблем зі строками розгляду судових справ в наслідок реорганізації судів.
Більш детально ознайомитися із думкою експертів щодо сучасних трендів трансформації правосуддя в Україні та світі можна під час VII Судового форуму АПУ. Програма Форуму та реєстрація доступні за посиланням.
