Нещодавно юристи ЮФ «Патріот» успішно відстояли права міжнародного перевізника у судовому спорі з українським контрагентом.
Фабула справи
Наш клієнт – міжнародна компанія-перевізник, front office якої знаходиться у Білорусі уклала «договір надання послуг при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні» з українською компанією, яка теж займається перевезенням та наданням послуг транспортної експедиції. Українська компанія у межах договору надавала послуги з перевезення для наших клієнтів, але автомобілі, які перевозились були доставлені замовнику з пошкодженнями, що і стало предметом позову.
Звісно ж, були складені акти огляду транспортних засобів, та українська компанія (Відповідач) й не відмовлялася від того, що пошкодження дійсно були. Представник Відповідача (водій-експедитор) підписував акти огляду транспортних засобів, тобто погоджувався з тим, що вантаж має пошкодження які відбулись у процесі надання ним послуг з транспортного експедирування.
Наш клієнт (Позивач) надсилав Відповідачу безліч претензій щодо відшкодування шкоди і ці претензії Відповідач нібито визнавав, тобто не заперечував, але зауважував, що нині в Україні складна економічна ситуація, тож гроші будуть, але пізніше. Тому Позивач не вдавався до судового стягнення та чекав доки спір буде вирішений у досудовому порядку, але поза увагою Позивача залишився термін позовної давності.
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 53 Закону України “Про автомобільний транспорт”, організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ/CMR) від 19 травня 1956 року (далі – Конвенція), яка була ратифікована Україною Законом “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” від 01 серпня 2006 року.
Сторони у договорі погодили, що їх взаємовідносини ґрунтуються на положеннях Конвенції та Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП.
Пунктами 1, 2 статті 32 Конвенції передбачено, що термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік.
Тож, Відповідач навмисно затягував час, «годував обіцянками» нашого клієнта, а в той час термін позовної давності невпинно спливав.
Правова позиція
Але командою юристів ЮФ «ПАТРІОТ» була вироблена правова позиція, що призвела до вирішення спору шляхом укладання мирової угоди на стадії судового розгляду справи та відшкодування шкоди Відповідачем у повному обсязі.
Отже, правова позиція Позивача ґрунтувалася на тому, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.
Отже, спір між сторонами виник не безпосередньо з договору перевезення вантажу, а з правовідносин щодо надання послуг з організації та забезпечення перевезень вантажів (транспортно-експедиторська діяльність), тобто з договору надання послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу (що підтверджується умовами Договору, актами надання послуг за вказаним договором та приписами ст.929 Цивільного кодексу України), тож до спірних правовідносин, має застосовуватись загальний строк позовної давності в 3 роки, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України.
При обґрунтуванні такої позиції були здійснені відповідні посилання на рішення Господарського суду м. Києва від 07 липня 2016 року у справі № 910/5732/16; постанови Вищого господарського суду України від 30 квітня 2013 року у справі № 5023/4505/12, від 29 квітня 2014 року у справі № 916/1383/13 та від 03 грудня 2014 року у справі № 910/10933/14.
Також, було зауважено та доведено, що Позивач постійно вживав заходів для відновлення своїх прав, які порушенні Відповідачем внаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань, в зв’язку з чим порушене право Позивача в будь-якому випадку є таким, яке в силу вимог частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України підлягає захисту, що підтверджується, у тому числі, і судовою практикою: постанови Вищого господарського суду України від 07 травня 2014 року у справі № 10/52-05, від 30 вересня 2014 року у справі № 915/2328/13, від 28 жовтня 2014 року у справі № 910/8900/14, від 09 грудня 2014 року у справі № 910/11127/14, від 14 квітня 2015 року у справі № 924/648/13.
Результат
Внаслідок ефективної роботи юристів ЮФ «ПАТРІОТ», Відповідачем врешті-решт були проаналізовані перспективи розгляду даної справи та запропоновано Позивачу укласти мирову угоду про відшкодування шкоди та перерахування грошей у найближчий час. Оскільки метою Позивача було саме отримання вищевказаного відшкодування, пропозиція була прийнята, мирова угода – укладена та затверджена судом, а кошти – перераховані.
Керуючий партнер ЮФ «Патріот» Денис Бондар
Старший юрист ЮФ «Патріот» Анастасія Сбоєва
