Недотримання розумних строків суддями під час розгляду справ - одна з проблем, які сьогодні мають місце в адміністративному судочинстві. Проаналізувавши дисциплінарну практику, Вища кваліфікаційна комісія суддів України дійшла висновку, що левова частка порушень строків суддями адмінсудів пов'язана з відкладенням розгляду справи через неявку суб'єкта владних повноважень, невиконанням ухвал суду суб'єктом владних повноважень, відкладенням за клопотаннями сторін, неявкою сторін та неналежною поведінкою сторін у судовому засіданні. Тобто за наведених обставин «затягування» розгляду спору відбувається здебільшого за вини учасників судового процесу. У той же час на сьогодні судді не мають дієвого процесуального інструменту протидії подібним «диверсіям». Виявляється, що в багатьох випадках служителі Феміди фактично стають заручниками прогалин у законодавстві та змушені поповнювати дисциплінарну статистику із затягання строків розгляду справ.
Проаналізувавши свої рішення про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України дійшла висновків, що при встановленні перешкоди чи затягування судового розгляду справи суд має вжити передбачених процесуальним законодавством заходів реагування. ВККС наголошує, що невжиття таких заходів підриває авторитет до правосуддя та формує негативну думку громадян до суду. Самі ж судді адмінсудів в один голос кажуть, що передбачені процесуальним законодавством заходи впливу на порушників не є дієвими.
Так, розділ VI Кодексу адміністративного судочинства України передбачає заходи процесуального примусу або процесуальні дії. Вони можуть застосовуватися судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства. Відповідно до ст. 268 КАСУ такі заходи застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали. Ст. 269 Кодексу дає вичерпний перелік цих заходів: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом та привід. Однак судді адміністративних судів їх практично не застосовують, оскільки вважають їх мало дієвими.
Згідно зі ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі потреби суд також може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Така ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується.
|
Роман Голобутовський |
Проте практика постановлення окремих ухвал у разі неналежної поведінки суб'єкта владних повноважень свідчить, що вона в кращому випадку набирає законної сили лише через 2 місяці. Однак згідно з ч. 1 ст. 122 КАСУ адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження в справі, якщо інше не встановлено Кодексом. У свою чергу, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів із дня відкриття провадження в справі.
Зважаючи на зазначені обставини, стає очевидним, що використання окремої ухвали як заходу реагування проти затягування судового розгляду не дає необхідних результатів та не є ефективним.
Також на практиці виникають проблеми з протидією виявленню неповаги до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України учасники адміністративного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених в суді правил. Цією ж статтею передбачено: за неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого у судовому засіданні з розгляду адміністративної справи оголошується перерва. Згідно з ч. 2 ст. 134 КАСУ за неповагу до суду винні особи можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом. Така відповідальність є, проте передбачена вона Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до положень ст. 185-3 КУпАП неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача, або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого, або в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Злісне ухилення експерта, перекладача від явки в суд тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 221-1 КУпАП місцеві господарські та адміністративні суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 Кодексу. Постанова суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, остаточна і оскарженню не підлягає. Це дає змогу негайно реагувати на порушення та збільшує можливість розгляду адміністративних справ у розумні строки.
Все здавалося б добре, проте і в цьому випадку маємо певну неясність. Відповідно до положень КАСУ адміністративні суди уповноважені застосовувати КУпАП, але виникає питання, згідно з якими процесуальними нормами має діяти адміністративний суд у таких випадках.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права, тобто використовує таке поняття як аналогія права.
Згідно з КАС України судове засідання фіксується технічними засобами, а КУпАП не передбачає такої фіксації. Строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені в КУпАП, не передбачені в КАС України. Також КУпАП визначає обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, що не передбачено в КАСУ.
Відсутність у КАСУ положень, які б встановлювали відповідальність за неповагу до суду, дає підстави вважати, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього КУпАП, адміністративні суди мають проводити саме за правилами КУпАП.
Такий висновок також узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 258 КУпАП. Згідно з цими положеннями якщо під час складання постанови в справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу.
Основне завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення - виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, а в разі застосування ст. 185-3 КУпАП - зміцнення авторитету суду, виховання в громадян поваги до нього.
Підводячи підсумки, можна зробити висновок, що сьогодні для забезпечення правильного та своєчасного розгляду суддями адміністративних судів справ вкрай важливим є розроблення методичних рекомендацій щодо розгляду ними справ про адміністративні правопорушення.
Роман Голобутовський, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду, член ГО «Асоціація суддів адміністративних судів Дніпропетровської області»
