Правове регулювання процесу ліцензування господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури довгий час відрізняється специфікою неоднозначного тлумачення правових норм, їх дублюванням, а також частими змінами підзаконних актів, що регламентують даний порядок.
Так, наприклад, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» будівельна діяльність, як вид господарської діяльності підлягає ліцензуванню відповідно до спеціальних законів. Однак спеціального закону в цій сфері досі не прийнято, а основна регламентація відбувається на основі підзаконного акту - постанови Кабінету Міністрів України «Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури» № 1396 від 5 грудня 2007 року із мінами та доповненнями, якою затверджено Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. До речі, тільки протягом цього 2012 року дана постанова № 1392 втрачала чинність, потім продовжувалась та двічі суттєво змінювалась.
Останні зміни та доповнення внесені пунктом другим постанови Кабінету Міністрів України № 148 від 27 лютого 2012 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2009 р. N 759», згідно яких пункт перший Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого зазначеною постановою № 1396 викладено в новій редакції, а саме: «1. Цей Порядок, що розроблений відповідно до Законів України «Про архітектурну діяльність», «Про основи містобудування» та «Про регулювання містобудівної діяльності», встановлює загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (далі - будівельна діяльність)».
Принципові зміни даного Порядку стосуються самого визначення господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом, адже попередня редакція цього підзаконного акту встановлювала загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Поняття «створення об'єктів архітектури» було значно ширшою правовою категорією, а ніж поняття «будівництво об'єкта архітектури» та включало в себе процедуру ліцензування вишукувальних робіт для будівництва; розроблення містобудівної документації; проектування об'єктів архітектури, а також інжинірингової діяльності у сфері будівництва. Отже, на теперішній час, ліцензування вказаних видів господарської діяльності не регламентується.
Інші зміни постанови Кабінету Міністрів України № 1396 полягають у тому, що дія зазначеного порядку ліцензування господарської діяльності, поширюється тільки на будівництво об'єктів архітектури, що за своїми групами поділяються на будівельні та монтажні роботи, монтаж інженерних мереж та будівництво транспортних споруд, які за категоріями складності архітектурно-будівельного рішення або інженерного обладнання та класами наслідків (відповідальності) будівлі або споруди належать до IV категорії складності (СС2 - середні наслідки) та/чи до V категорії складності (ССЗ - значні наслідки).
Господарська діяльність у будівництві, пов'язана з будівництвом об'єктів архітектури, за категоріями складності та класами наслідків (відповідальності) будівлі або споруди, повинна відповідати вимогам Державних будівельних норм (ДБН) В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» та рекомендаціям «Настанови щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об'єктів будівництва до категорій складності для подальшого проектування і експертизи» схваленою рішенням Науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16.06.2011 № 59.
Так, згідно ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» класи відповідальності будівель і споруд визначаються рівнем можливих матеріальних збитків і (або) соціальних втрат, пов'язаних із припиненням експлуатації або із втратою цілісності об'єкта. Можливі економічні збитки повинні оцінюватися витратами, пов'язаними як з необхідністю відновлення об'єкта, так і з побічними збитками (збитки від зупинки виробництва, не отримана вигода тощо). Можливі соціальні втрати повинні оцінюватися в залежності від низки факторів ризику, у тому числі, але не виключно: - небезпека для здоров'я і життя людей; - різке погіршення екологічної обстановки у прилеглій до об'єкта місцевості; - втрата пам'яток історії і культури або інших духовних цінностей суспільства.
Орієнтовний перелік об'єктів за класами наслідків (відповідальності) наведено у додатку А до ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ». При цьому звертаємо увагу, що даний перелік об'єктів є орієнтовним та відносно неконкретним, а безпосереднє призначення будівельному об'єкту класу відповідальності визначається точно у нормах проектування цих об'єктів відповідно до вимог Державних будівельних норм В.1.2-14-2009, що також наводить на висновок про відсутність чіткої нормативної регламентації в частині визначення категорії складності та класу наслідків (відповідальності) будівлі або споруди під час ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом.
Крім того, досі залишаються без відповідних нормативних змін Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 № 47 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 06.10.2010 № 392), що прийняті на виконання зміненої 27 лютого 2012 року постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 N 1396 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві».
Адже саме цей підзаконний акт - наказ № 47 про затвердження Ліцензійних умов, безпосередньо встановлює організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні вимоги для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а також самі види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Таким чином, залишається сподіватись, що Міністерство регіонально розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства разом з Міністерством юстиції і Державною службою з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва у відведений тримісячний строк приведуть власні нормативно-правові акти у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 N 1396 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві» із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 148 від 27.02.2012 року, та нарешті розроблять нові ліцензійні умови провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури.
Александр Муконин, адвокат, руководитель офиса АО «С.Т.Партнерс» в г. Одесса
