Формування Статутного капіталу
Важливим моментом є також формування статутного капіталу новоствореного банку за рахунок власних коштів засновників. Відповідно до попередньої редакції ЗУ «Про банки і банківську діяльність» ст. 31 розмір статутного капіталу становив 75 млн. гривень. ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» вимагає: (1) для новостворених банків - мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації банку має становити не менше 120 млн. грн.; (2) для існуючих банків - статутний капітал має бути збільшений до 120 млн. грн. протягом 5 років з дати набрання чинності Законом; (3) регулятивний капітал банку має бути не менший за статутний (ця вимога не буде розповсюджуватись на новостворені банки протягом першого року їх діяльності).
Відповідно до ст. 30 оновленого ЗУ «Про банки і банківську діяльність», регулятивний капітал включає основний капітал (статутний капітал та розкриті резерви) (Рівень 1) та додатковий капітал (деякі категорії резервів, субординований борг та деякі інші джерела, визначені постановою НБУ) (Рівень 2). Статутний капітал банку є компонентом регулятивного капіталу банку.
«Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банк та кожний власник істотної участі зобов'язані підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому НБУ» |
Відповідно до Постанови «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів НБУ» від 9 червня 2010 року № 273 банки мали збільшити свій регулятивний капітал до 120 млн. грн. до 1 січня 2012 року за рахунок джерел (складових), визначених вище. Крім того, відповідно до закону Про Реальних Власників банки повинні підвищити свій статутний капітал до 120 млн. грн. протягом 5 років з дати набуття чинності Законом. Новостворені банки повинні мати статутний капітал в розмірі 120 млн. грн. на момент реєстрації. Також, з дати набуття чинності Законом, регулятивний капітал банку не повинен бути меншим за статутний капітал, за виключенням новостворених банків протягом першого року їхньої діяльності. Статутний капітал банку не повинен формуватися за рахунок коштів, джерела походження яких не підтверджені. Банк має отримати від учасників банку документи й відомості, потрібні для з'ясування джерел походження коштів, що спрямовуються на формування його статутного капіталу.
Положення ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначають підстави не надання дозволу на придбання істотної участі в банку або її збільшення НБУ, а саме:
а) особі, яка, бажає придбати або збільшити істотну участь, не має бездоганної ділової репутації. Якщо такою особою є юридична особа, то ця вимога поширюється на членів виконавчого органу та спостережної ради юридичної особи, а також на власників істотної участі, які є фізичними особами;
б) особі, яка купляє або збільшує істотну участь, не має власних коштів, яких достатньо для здійснення заявленого внеску; в) придбання або збільшення істотної участі загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку або розвитку конкурентного середовища в банківській системі.
Закон на етапі отримання попереднього дозволу та дозволу на придбання істотної участі серед переліку необхідних документів не встановлює обов'язок заявника надати документ, що підтверджує джерело походження коштів, за рахунок яких сформовані його власні кошти, а також не передбачено які саме документи в підтвердження цього має подати заявник.
Для підтвердження платоспроможності засновників до НБУ подається нотаріально засвідчена за місцем видачі легалізована копія висновку аудиторської фірми про можливість здійснення заявленого внеску до статутного капіталу банку за рахунок власних коштів (власного капіталу). Якщо висновок про наявність потрібних коштів іноземного інвестора надається іноземною аудиторською організацією, яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних НБУ, то такий висновок має бути підтверджений українською аудиторською організацією.
|
Андрей Цветков |
Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банк та кожний власник істотної участі зобов'язані підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому НБУ. Це означає підтримувати статутний капітал у розмірі 120 мільйонів гривень. НБУ має право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення основного капіталу до сукупних активів; мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до зобов'язань банку; визначати мінімальний розмір регулятивного капіталу банку; мінімальне значення та порядок обчислення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу.
Банк зобов'язаний подати на розгляд до НБУ план заходів щодо відновлення рівня регулятивного капіталу, якщо цей рівень зменшиться до мінімально встановленого. Такий план заходів надається банком протягом 10 днів з дня встановлення факту зменшення рівня регулятивного капіталу та має визначати порядок і строки виконання запланованих заходів. ЗУ «Про банки і банківську діяльність» обмежуються право вкладників на отримання дивідендів через заборону банку здійснювати таку виплату, якщо це може призвести до порушення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу. Банк має право здійснювати виплату дивідендів один раз на рік за підсумками календарного року за рахунок прибутку звітного року, що залишається в розпорядженні банку. Такі виплати здійснюються відповідно до порядку, передбаченого статутом банку.
Слід відмітити, що кошти резервного капіталу не вираховуються з розміру капіталу осіб - нерезидентів. Відповідно до п. 2 ст. 19 ЗУ «Про акціонерні товариства» резервний капітал може бути джерелом збільшення статутного капіталу.
Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, протягом тижня після внесення державним реєстратором відповідного запису до Єдиного державного реєстру направляє НБУ:
а) повідомлення з двома нотаріально завіреними копіями статуту з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та
б) виписку з Єдиного державного реєстру.
Завершальною стадією є отримання банком ліцензії НБУ на ведення банківської діяльності. Главою 3 Розділу ІІІ Положення № 306 визначається пакет документів, необхідних для отримання банківської ліцензії, а саме:
1) заява про видачу банківської ліцензії (подається за формою, наведеною в додатку 9 Положення № 306). Заява має містити: 1.1. Засвідчення про наявність приміщень; 1.2. Забезпеченість належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, необхідними для надання банківських, фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.
«Кошти резервного капіталу не вираховуються з розміру капіталу осіб - нерезидентів. Відповідно до п. 2 ст. 19 ЗУ «Про акціонерні товариства» резервний капітал може бути джерелом збільшення статутного капіталу» |
Перераховані вище елементи підтверджуються наступними документами:
а) відомостями про наявні банківському обладнання, комп'ютерної техніки, програмного забезпечення та комунікаційних засобів, необхідних для надання банківських та інших фінансових послуг, захисту інформації/документів від підробки, спотворення і знищення, ведення бухгалтерського обліку та складання щоденного балансу і відповідної статистичної звітності, проведення розрахунків та участі в системі електронних платежів НБУ, які відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку, а також нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про порядок формування та ведення бази даних про вкладників - фізичних осіб та подання звітності;
б) інформацією про наявність у юридичної особи необхідних для розміщення банку приміщень (у тому числі касового вузла), їх технічний стан та організацію охорони, які відповідають вимогам нормативно-правових актів НБУ.
2) Копія свідоцтва про державну реєстрацію;
3) Копія статуту з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи;
4) Копії зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (для банку, який створюється у формі публічного акціонерного товариства);
5) Відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;
6) Відомості за формою, визначеною НБУ, що дозволяють зробити висновок про: а) наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів), у тому числі голови правління, їх професійної придатності та ділової репутації на підставі пункту 3.8. Глави 3 Розділу ІІІ Положення № 306; б) професійної придатності головного бухгалтера і керівника служби внутрішнього аудиту; в) ділову репутацію членів наглядової ради, головного бухгалтера і керівника служби внутрішнього аудиту; г) Наявність організаційної структури та відповідних фахівців, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень, що відповідають вимогам, встановленим НБУ.
«Розглянувши порядок реєстрації банків з іноземними інвестиціями в Україні, необхідно відзначити суттєву складність проходження такого процесу на даний момент» |
Відомості про структуру та фахівцях подається у формі: а) опису і даних про організаційну структуру банку (подається у вигляді схеми, яка містить назви органів управління і структурних підрозділів банку, їх підпорядкованість); б) внутрішніх положень про наглядову раду і правління (раду директорів) банку, про службу внутрішнього аудиту, кредитний комітет, комітет з управління активами і пасивами, тарифний комітет, підрозділ аналізу та управління ризиками; в) документів, що підтверджують прийняття заліків зі знання фахівцями/співробітниками банку вимог нормативно-правових актів НБУ (для фахівців/працівників банку, по яких в нормативно-правових актах НБУ встановлена вимога про наявність таких знань) г) інформації про керівників підрозділів банку та окремих спеціалістів, яка надається за формою, визначеною в додатку 13 Положення № 306.
7) Копії внутрішніх положень банку, що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, що визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедури управління ризиками;
8) Бізнес-план на три роки, складений відповідно до вимог, встановлених НБУ (бізнес-план повинен відповідати вимогам, наведеними в додатках 10, 11 Положення № 306;
9) Копію платіжного документа про внесення плати за видачу банківської ліцензії, розмір якої встановлюється НБУ.
Такий пакет документів подається не пізніше ніж протягом одного року після державної реєстрації банку як юридичної особи.
Відповідно до ст.19 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» НБУ приймає рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні протягом двох місяців з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом. У разі реорганізації банку за результатами процедури тимчасової адміністрації рішення про надання банківської ліцензії приймається НБУ протягом трьох днів з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом.
НБУ вносить відомості про юридичну особу до Державного реєстру банків одночасно з прийняттям рішення про надання банківської ліцензії. Датою внесення запису до Державного реєстру банків є дата отримання НБУ зазначених документів, про що уповноваженій особі банку повідомляється листом НБУ за підписом директора Департаменту реєстрації та ліцензування банків та видається свідоцтво про реєстрацію банку. Повідомлення про реєстрацію банку надсилається територіальному управлінню НБУ за місцезнаходженням банку разом з нотаріально засвідченою копією статуту банку з відповідною відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації банку.
Розглянувши порядок реєстрації банків з іноземними інвестиціями в Україні, необхідно відзначити суттєву складність проходження такого процесу на даний момент. Це не відповідає загальній концепції про спрощення будь-яких реєстраційних та ліцензійних процедур у сфері господарської діяльності. З одного боку, це можна пояснити тим, що діяльність банку спроможна поставити під загрозу платоспроможність будь-якого з його кредиторів, а особливо - матеріальний стан вкладників - фізичних осіб.
До таких наслідків не може призвести діяльність жодного з інших суб'єктів господарювання. З іншого ж боку, проходження банком подвійної реєстрації, проходження реєстрації у державного реєстратора, є формальною, тому що основна маса специфічної для банку документації розглядається структурами НБУ, який має і досвід, і практику розгляду таких документів, є, з нашої точки зору, непотрібним. Така процедура хоч і покликана спростити процедуру державної реєстрації юридичних осіб, однак для банків вона стане єдиною процедурою доволі нескоро: нормативно-правова база не налаштована для здійснення процедури державної реєстрації такого специфічного явища як банк.
НБУ залишається єдиним органом банківського регулювання та нагляду, якому, незважаючи на неодноразові спроби, не знайдено альтернативи. Таким чином, пропонується спростити порядок реєстрації банків за рахунок удосконалення нормативно-правових актів Національного банку України.
Андрій Цвєтков, партнер АО «Гесторс»
Также читайте - «Регистрация банков с иностранным капиталом» (ч.1)
