Вступ України до Світової Організації Торгівлі призвів до приходу іноземного капіталу, що збільшило обсяги інвестицій як у банківську, так і в інші галузі економіки. За офіційними даними Національного банку України (НБУ) станом на 01 січня 2012 року в Україні зареєстровано 198 банків, 21 з яких перебувають у стані ліквідації (на 01 січня 2011 року - 194 та 18 банків відповідно). На 01 січня 2012 року кількість діючих банків на території України становить 176 з них 53 з іноземним капіталом, з яких 22 банки зі 100% іноземним капіталом (частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків становить 41,9 %). На 01 січня 2011 року налічувалося 55 банк з іноземним капіталом з 176 працюючих. Що стосується банків із 100% іноземним капіталом, то на 01 січня 2011 року їх налічувалось 20.
Частка іноземного капіталу в українському банківському секторі у січні 2012 року зросла на 14,3 % - з 27,6 %, що було зафіксовано 01 січня 2007 року, до 41,9%. Лише за останні п'ять років кількість банків з іноземним капіталом зросла у 1,5 разів, а із 100% іноземним капіталом - у 1,7 разів у порівнянні з 01 січня 2007 року.
Процедуру реєстрації банків з іноземним капіталом в України можна умовно поділити на два етапи:
1) реєстрація банків з іноземним капіталом в НБУ;
2) реєстрація, отримання дозволів, проходження ряду інших процедур банками з іноземним капіталом в інших органах державної влади.
Розглянемо особливості реєстрації та легітимізації діяльності таких банків в НБУ.
Відповідно до п. 4 ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банком з іноземним капіталом є банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків.
«Відповідно до статті 34 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» НБУ може заборонити придбання/збільшення істотної участі в банку, якщо структура власності юридичної особи не відповідає вимогам прозорості, що встановлюються НБУ» |
Банк має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності наступні операції:
а) залучення грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
б) відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб та інші.
На практиці переважна більшість банків, що створюється або змінює свою організаційно-правову форму, обирає форму публічного акціонерного товариства.
Істотна частка
ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» прописано принцип «мовчазної згоди» та визначено, що істотна участь - це пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Таким чином, юридична або фізична особи, які мають намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов'язані повідомити про свої наміри цей банк і НБУ за три місяці до набуття істотної участі або її збільшення та подати належний пакет документів.
Відповідно до статті 34 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» НБУ може заборонити придбання/збільшення істотної участі в банку, якщо структура власності юридичної особи не відповідає вимогам прозорості, що встановлюються НБУ.
Постанова Правління НБУ № 306 визначає, що власники істотної участі в українському банку мали подати відповідному банку інформацію про структуру власності до 1 грудня 2011 року. У свою чергу, кожний банк мав подати до НБУ інформацію про структуру своєї власності, а також інформацію, отриману від власників істотної участі, до 17 грудня 2011 року.
|
Андрей Цветков |
Надалі щорічно до 1 лютого банки будуть подавати НБУ інформацію про структуру своєї власності. Така інформація має публікуватися на офіційній інтернет-сторінці банку. На підставі даних цієї сторінки можна буде визначити всіх юридичних та фізичних осіб, котрі мають пряму та/або непряму істотну участь у банку, а також відносини контролю по відношенню до банку між ними. Основною метою цього Положення є забезпечення прозорості структури власності українських банків.
Рішення про надання письмового дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку вважається наданим НБУ, а саме Комісією Національного банку або Комісією Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальному управлінні, якщо він не надіслав рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку відповідній особі із зазначенням підстав такої заборони потягом трьох місяців з моменту отримання відповідного повідомлення та повного пакету документів.
Такі нововведення ускладнюють ситуацію для потенційних інвесторів, які в будь-якому випадку мають дотримуватися трьохмісячного строку до дати придбання або збільшення істотної участі, на відміну від одного місяця як це було у попередній редакції ЗУ «Про банки та банківську діяльність».
Деякі новели стосуються також безпосередньо нерезидентів. Ось три умови, виконання яких є обов'язковим для того, щоб НБУ надав дозвіл на придбання/збільшення істотної участі нерезидента в українському банку:
1) держава, а якій зареєстрована (має постійне місце проживання) іноземна особа, на належному рівні забезпечує виконання міжнародних стандартів у сфері попередження та протидії легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму;
2) банківський нагляд в державі, в якій зареєстрована (має постійне місце проживання) іноземна особа, згідно з оцінкою відповідних міжнародних органів в цілому відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету по банківському нагляду.
3) між НБУ та органом банківського нагляду держави, в якій зареєстрована (має постійне місце проживання) іноземна особа, укладено угоду про взаємодію в сфері банківського нагляду, гармонізації їх принципів та умов.
«Надалі щорічно до 1 лютого банки будуть подавати НБУ інформацію про структуру своєї власності. Така інформація має публікуватися на офіційній інтернет-сторінці банку» |
З цього слідує, що якщо перші дві умови ще більш-менш справедливі та виправданні, то, на скільки нам відомо, на даний момент не існує жодної формальної угоди про взаємодію між НБУ та іноземною установою, щоб можна було говорити про виконання третьої умови.
Про надання письмового дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку територіальне управління НБУ надсилає юридичній або фізичній особі лист за підписом начальника територіального управління НБУ. Копія листа надсилається відповідному банку та НБУ. Про надання письмового дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку НБУ надсилає юридичній або фізичній особі лист за підписом заступника Голови НБУ. Копія листа надсилається відповідному банку та територіальному управлінню НБУ за місцезнаходженням цього банку.
Слід відмітити, що такі листи НБУ є формою повідомлення учасників-засновників банку про прийняте рішення, однак вони не є документами, що фіксують рішення (НБУ приймає відповідні постанови про надання або відмову в наданні дозволу на створення та на придбання істотної участі).
Санкції
Що стосується санкцій, які можуть застосовуватися у зв'язку з порушенням порядку придбання/збільшення істотної участі, то стаття 73 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» була доповнена наступним положенням - накладання штрафу на власника істотної участі в розмірі 10 % від долі в банку, яка була придбана/збільшена з порушенням встановленого порядку. Нагадаємо, що попередня редакція ЗУ «Про банки та банківську діяльність» передбачала можливість накласти заборону на використання права голосу і участі в управлінні справами банку щодо особи, яка придбала/збільшила істотну участь у банку без дозволу НБУ. Центральний банк жодного разу за всю свою практику не застосовував цю санкцію.
«Як показує практика, власники істотної участі в банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан» |
Ділова репутація осіб, які входять до виконавчого органу банку
Засновник/засновники або уповноважена особа подає/подають разом з документами про погодження набуття істотної участі в разі створення нового банку до НБУ документи, потрібні для погодження статуту юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність. На даному етапі необхідно надати наступну інформацію: загальну інформацію про главу банку, його замісника і членів наглядової ради, головного бухгалтера, його замісника, членів правління банку; бізнес-план.
Після погодження статуту НБУ та за відсутності підстав для відмови в проведенні державної реєстрації або залишення документів, що подані для державної реєстрації, без розгляду, державний реєстратор вносить до реєстраційної картки ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і проводить державну реєстрацію банку як юридичної особи в порядку, визначеному ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», внаслідок чого банку видається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.
Пропонуємо зупинитися на питаннях професійної придатності та ділової репутації осіб, які входять до виконавчого органу банку та його головного бухгалтера. Ділова репутація визначається як сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» абз. (б) п. 1 ч. 3 вводиться більш детально опрацьоване визначення ділової репутації, а саме: ділова репутація - це відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи.
Як показує практика, власники істотної участі в банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.
Незважаючи на те, що банківське законодавство під поняттям ділової репутації особи завжди визначало позитивні сторони ділових якостей конкретної фізичної особи, то сучасне цивільне право відносить поняття ділової репутації до властивостей фізичних осіб, включаючи ділову репутацію до інституту особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи (відповідно до п. 1 ст. 201 Цивільного кодексу України). Практика показує, що нерідко виникають проблеми з визначенням основних критеріїв ділової репутації. Про невідповідність професійної придатності та ділової репутації голови правління (ради директорів) та головного бухгалтера НБУ зобов'язаний повідомити уповноваженим особам банку не пізніше місячного строку з дати подання документів. Така репутація має бути підтверджена протягом усього строку, поки вони є такими власниками.
Ознакою відсутності бездоганної ділової репутації фізичної особи є такі факти: 1) наявність судимості, не погашеної і не знятої в установленому законодавством порядку; 2) за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні злочину не встановлено складу злочину, але виявлено порушення вимог Закону або нормативно-правових актів Національного банку; 3) невиконання зобов'язань з оплати боргу щодо будь-якого банку або іншої юридичної чи фізичної особи; 4) незаконні дії в минулому, що призвели до банкрутства або ліквідації банку чи іншої юридичної особи; 5) звільнення на вимогу НБУ чи іншого державного органу (у тому числі іноземного); 6) звільнення на підставі пунктів 2, 3, 4, 7, 8 частини першої ст. 40 та ст. 41 Кодексу законів про працю України (протягом останніх п'яти років); 7) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 8)неналежне виконання обов'язків як платника податків.
Андрій Цвєтков, керуючий партнер АО «Гесторс»
