Операції з активами на ринку Forex проводять безпосередньо так звані «трейдери». Інструментом таких операцій виступають залучені трейдерами грошові кошти клієнтів, яких називають «інвесторами». Інтерес обох учасників вказаного ринку в проведенні на ньому валютних операцій зумовлений матеріальною метою у вигляді отримання кожним із них відповідного прибутку. Гарантія отримання очікуваних результатів від здійснення на ринку Forex цих операцій залежатиме від рівня професійності трейдера. Практиці відомі випадки, коли один інвестор на такому ринку співпрацює з багатьма трейдерами, розподіливши між ними відповідні суми грошей. Зрозуміло, що такі дії продиктовані бажанням інвестора отримати запланований розмір прибутку та зменшити відповідні ризики (враховуючи отримані непрофесійним трейдером збитки, наявність обмежень на законодавчому рівні у сфері обігу коштів тощо).
На сьогоднішній день трейдерами на ринку Forex виступають як величезні фінансові компанії, так і прості люди, які також займаються торгівлею іноземною валютою на вказаному ринку. Трейдерами можуть бути як професіонали (які отримали спеціальну освіту і працюють самостійно в якості приватних трейдерів, або в інвестиційних фондах, банківських установах та інших спеціалізованих організаціях), так і любителі (для яких торгівля на ринку Forex є лише хобі, а не головним видом діяльності).
У жодному разі не заперечуючи авторитетність ринку Forex у світових фінансових колах, слід відзначити, що нерідко діяльність окремих учасників цього ринку здійснюється поза межами законодавства.
Практичні аспекти застосування механізму торгівлі на ринку Forex в багатьох випадках свідчать про потрапляння в невигідне становище власне інвестора, який довіривши свої кошти сторонній особі (одному або певній кількості трейдерів), як правило, не задається питанням щодо правомірності оформлення в зв'язку з цим договірних відносин з такими учасниками цього ринку.
Проаналізувавши договори, укладені із відповідними інвесторами на ринку Forex, можна дійти висновку, що деякі із них можна вважати неукладеними або є підстави для визнання їх недійсними, що може викликати настання небажаних наслідків. Крім того, закон встановив певні вимоги до правового статусу та діяльності трейдера, яких він повинен дотримуватись під час укладення та виконання договору з інвестором і які можуть вплинути як на дійсність договору, так і на діяльність самого трейдера.
Так, досліджуючи практику проведення валютних операцій на ринку Forex, насамперед доцільно звернути увагу на договори, що укладаються між інвестором та представником компанії (дилингового центру Forex тощо). За умовами такого договору компанія уповноважується діяти як агент, або як брокер чи принципал з метою виконання інструкцій інвестора з купівлі-продажу фінансових інструментів на фінансових ринках. Як свідчать наявні факти, у певних випадках умови щодо предмету такого договору були відсутні взагалі, а в деяких - прописувались не досить чітко. Замість зазначення в договорі його істотних умов у ньому містилось посилання на веб-сайти компанії.
Після укладення вказаного вище договору інвестору пропонується укладення договору доручення на довірче управління фінансовими активами, іншою стороною за яким виступатиме трейдер. Аналіз певної кількості таких договорів свідчить, що в якості трейдера, як правило, виступає фізична особа, яка є громадянином, що не займається підприємницькою діяльністю, і яка діє відповідно до Цивільного кодексу України. На підставі такого договору інвестор має передати трейдеру грошові кошти для проведення останнім операцій на ринку Forex. Прийнявши кошти від інвестора, як правило, в готівковій формі, що оформляється актом прийому-передачі, трейдер відповідно до цього договору бере на себе обов'язок торгувати отриманими активами на ринку Forex в інтересах інвестора, отримуючи при цьому право на частину прибутку. За домовленістю між трейдером та інвестором можуть бути обрані й інші способи „вкладення” коштів останнього з метою примноження фінансових активів.
Враховуючи факти проведення операцій із грошовими коштами з численними порушеннями вимог чинного законодавства, пропонуємо розглянути в цій статті деякі правові аспекти регулювання механізму обігу коштів інвестора на ринку Forex через призму діючої нині законодавчої бази України. В зв'язку з цим, вважаємо за доцільне надати правову оцінку договірній конструкції договору доручення на довірче управління фінансовими активами, що укладається на ринку Forex, а також розглянути питання щодо правомірності проведення операцій на вказаному ринку з грошима, висвітливши межі відповідальності трейдера за порушення вимог закону.
|
Юрій Леонов, партнер ЮФ «Салком» |
Правова природа договору доручення на довірче управління фінансовими активами
З назви цього договору випливає, що він має поєднувати в собі два різних види цивільно-правових зобов'язання відповідно до Цивільного кодексу України (надалі-ЦКУ) - доручення (гл.68 ЦКУ) та управління майном (гл.70 ЦКУ). Правовий аналіз змісту розглянутих нами договорів підтверджує поєднання в кожному з них обох вказаних видів зобов'язання, що робить такий договір змішаним (ч.2 ст.628 ЦКУ).
Визначаючи питання щодо відповідності договору доручення на довірче управління фінансовими активами вимогам закону, насамперед слід провести правовий аналіз обох зазначених вище видів цивільно-правових зобов'язань.
Так, розглядаючи правову природу договору доручення з огляду на ЦКУ, зазначимо, що за таким договором одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ч. 1 ст. 1000 ЦКУ). Звідси випливає, що трейдер виступатиме повіреним, а інвестор довірителем. Предметом даного договору є обов'язок повіреного щодо вчинення чітко визначених договором юридичних дій. Якщо в договорі доручення на довірче управління фінансовими активами будуть відсутні вказівки на здійснення трейдером конкретних юридичних дій (укладення певних угод тощо), то і предмет договору доручення у вказаній договірній конструкції буде відсутній. Крім того, закон зобов'язує довірителя при укладенні договору доручення надати повіреному довіреність (ч.1 ст.1007 ЦКУ), яка, у разі закінчення строку її дії, має бути повернута повіреним разом із його звітом про виконання доручення і виправдними документами, якщо це вимагається договором чи характером доручення (ст.1006 ЦКУ).
Розглядаючи правову природу договору управління майном з огляду на ЦКУ (ч. 1 ст. 1029), повідомляємо, що за таким договором одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Так, застосовуючи вказане до відносин між трейдером і інвестором на ринку Forex, зауважимо, що трейдер в такому виді зобов'язання виступатиме управителем, а інвестор - установником управління. Закон встановлює, що договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно (ч.2 ст.1029 ЦКУ). Зазначене право наділено певним імунітетом, зокрема: 1) з укладенням договору управління майном право власності на таке майно не переходить до управителя (ч.5 ст.1034 ЦКУ); 2) встановлено заборону на відчуження та передачу в заставу цього майна без попередньої згоди установника (тобто, інвестора), згідно ч.1 ст.1037 ЦКУ; 3) встановлено заборону на звернення стягнення на таке майно у визначених законом випадках (ст.1040 ЦКУ); 4) у разі припинення договору установнику (інвестору) має бути повернуто майно, що передавалось в управління трейдеру, або майно, набуте від такого управління (ч.3 ст.1044 ЦКУ). Крім вищевказаного, важливо відмітити також, що закон зобов'язує управителя (яким є трейдер) при вчиненні ним певних дій з отриманим в управління майном повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, що він є управителем, а не власником майна (ч.2 ст.1038 ЦКУ).
Застосовуючи зазначені вимоги ЦКУ до відносин на ринку Forex, відмітимо, що трейдер, отримуючи від інвестора грошові кошти:
а) не набуває права власності на них;
б) повинен при вчиненні ним певних дій з отриманими в управління коштами повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, що він є управителем, а не власником такого майна;
в) не має права без попередньої згоди інвестора здійснювати дії з приводу передачі третім особам у власність чи заставу отриманих від інвестора активів;
г) з припиненням договору зобов'язаний повернути грошові кошти або майно, набуте від управління ними.
Аналізуючи обидві правові конструкції (доручення і управління майном), слід відзначити, що трейдер, виступаючи на правах повіреного, має право виконати дії від імені інвестора, але виступаючи на правах управителя - від свого імені. З огляду на вказане виникає питання - які саме дії на ринку Forex під час вчинення операцій має вчиняти трейдер від імені клієнта, а які - від свого імені. Вважаємо, що таке розмежування в обов'язках трейдера при здійсненні ним певних дій в межах відповідної операції має бути чітко відображено в умовах договору доручення на довірче управління фінансовими активами. Об'єднує у вказаному договорі наявні в ньому зобов'язання доручення та довірчого управління фінансовими активами притаманність їм фідуціарного (довірчого) характеру, оскільки вони вчиняються за дорученням інвестора.
Суттєвим питанням дійсності договору завжди вважалось питання наявності у його сторін належної правосуб'єктності. Так, аналізуючи кожен із видів цивільно-правових зобов'язань, поєднаних в договорі доручення на довірче управління фінансовими активами, слід відзначити, що якщо закон не обмежує коло осіб, які можуть виступати повіреними в договорі доручення, то за договором управління майном управителем може виступати виключно суб'єкт підприємницької діяльності (ч.1 ст.1033 ЦКУ). Отже, зазначене правило виключає можливість участі у цих правовідносинах на стороні управителя (а отже й трейдера) фізичної особи, яка не є підприємцем. Звідси можна зробити висновок про те, що у разі укладення договору особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, виникають підстави для визнання вказаного договору недійсним відповідно до ч.2 ст.203 та ст.215 ЦКУ.
Окрім передбаченого ЦКУ обмеження суб'єктного складу в договорі управління майном, закон встановлює певні обмеження й щодо предмету управління. Так, з огляду на ч.2 ст.1030 ЦКУ, в управління не можуть передаватись грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Таким чином, управління трейдером грошовими коштами інвестора на підставі договору доручення на довірче управління фінансовими активами може бути дозволено лише у разі, якщо зазначене буде прямо встановлено саме законом. Відзначимо, що на сьогоднішній день право управління грошовими коштами, яке встановлено законом, надано банківським та іншим фінансовим установам (на підставі Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (надалі - Закон про фінансові послуги), «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операції з нерухомістю»). Як вбачається, управління грошовими коштами відбувається на ринку фінансових послуг, а отже, діяльність трейдера з управління фінансовими активами інвестора у формі грошей має ґрунтуватись, насамперед, на базовому законодавчому акті - Законі про фінансові послуги.
Слід прийняти до уваги, що відповідно до вимог Закону про фінансові послуги:
- фінансовими активами є кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесено до цінних паперів (підпункті 4 ч.1 ст.1);
- одним із різновидів фінансових послуг є довірче управління фінансовими активами (підпункт 2 ч. 1 ст.4);
- фінансові послуги можуть бути надані також фізичними особами, які є підприємцями, якщо це прямо передбачено законом, та юридичними особами, які не мають статусу фінансової установи (ч.1 та ч.4 ст.5).
Виходячи із вищевказаних вимог Закону про фінансові послуги, можна зробити наступні висновки:
1. Оскільки в Україні спеціального закону щодо управління грошовими коштами фізичними особами-підприємцями, включаючи й таке управління на ринку Forex, не існує, та довірче управління майном не може здійснюватись фізичною особою в силу закону, то, відповідно, можна зробити висновок, що трейдером за договором доручення на довірче управління фінансовими активами має право виступити лише юридична особа. Отже, якщо у договорі доручення на довірче управління фінансовими активами трейдером виступатиме не юридична особа (як про це зазначалось раніше), виникають підстави для визнання вказаного договору недійсним відповідно до ч.2 ст.203 та ст.215 ЦКУ.
2. Оскільки фінансовими активами можуть бути не лише кошти, але, й, зокрема, цінні папери, то варто відзначити, що особливості управління ними регулюються Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», надалі-Закон про ЦП. Оскільки ця діяльність є одним із видів професійної діяльності з торгівлі цінними паперами (п.5 ст.17 Закону про ЦП), управителем відповідно може бути виключно торговець цінними паперами, яким має бути господарське товариство, для якого операції з цінними паперами є виключним видом його діяльності. Крім того, таке товариство повинно мати сплачений грошима статутний капітал у розмірі не менше 7 млн.грн. (п.1 ст.17 Закону про ЦБ). Як свідчить практика, трейдер може обертати гроші інвестора з метою отримання прибутку й шляхом придбання/продажу цінних паперів. Проте, можливість придбання ним цінних паперів залежатиме від встановлених в актах законодавства обмежень, включаючи сферу обігу електронних грошей. Враховуючи обмеженість в обсязі цієї статті, ми не розглядатимо правових аспектів ринку цінних паперів та питань управління ними.
Відносно форми і змісту договору доручення на довірче управління фінансовими активами, слід зазначити, що:
а) форма має бути письмовою, з огляду на вимоги ст.208 ЦКУ та ст.1031 ЦКУ. Проте, якщо договір не буде укладено у вказаній формі, то з огляду на ч.1 ст.218 ЦКУ факт недодержання письмової форми не тягне його недійсність, крім випадків, встановлених законом (гл.70 ЦКУ такого не передбачає);
б) істотними умовами договору мають стати перелік майна, що передається в управління, та розмір і форми плати за управління майном (ст.1035 ЦКУ). У разі ж відсутності хоча б однієї з істотних умов такого договору можна вважати, що він є неукладеним (ч.1 ст.638 ЦКУ), а з огляду на вимоги ч.1 ст.203 та ст.215 ЦКУ виникають підстави для визнання такого договору недійсним.
Актуальним питанням у договірних відносинах між трейдером і інвестором, які ґрунтуються на договорі доручення на довірче управління фінансовими активами, є питання валюти зобов'язання і валюти виконання грошового зобов'язання. Так, виходячи із вимог ЦКУ, зобов'язання має бути виражене у гривні, проте сторони можуть визначити його грошовий еквівалент в іноземній валюті (ст.524). Виконання ж грошового зобов'язання має відбуватись у гривні, проте використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків в Україні за зобов'язаннями має здійснюватись відповідно до закону (ст.533 ЦКУ). Застосовуючи зазначені вимоги до нашої ситуації, слід зазначити, що у договорі доручення на довірче управління фінансовими активами зобов'язання трейдера в частині отримання в управління від інвестора грошових коштів та проведення з ними визначених договором операцій на ринку Forex має бути виражено в гривні з правом визначення його грошового еквіваленту в іноземній валюті. Грошовим зобов'язанням за договором доручення на довірче управління фінансовими активами вважатиметься сплата інвестором на користь трейдера комісійної винагороди, що має бути виконано у гривні. Оскільки на практиці інвестори виконують грошові зобов'язання не лише в гривні, але й в іноземній валюті, то в таких розрахунках слід дотримуватись вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (надалі-Декрет). Так, у разі використання на території України іноземної валюти як засобу платежу вимагається отримання індивідуальної ліцензії НБУ („г” ч.4 ст.5 Декрету). При цьому слід враховувати, що відповідно до ст.7 Декрету розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту України здійснюються в іноземній валюті (ст.7 Декрету), а у разі використання цими сторонами у своїх розрахунках національної валюти України - вимагається отримання індивідуальної ліцензії НБУ.
|
Наталія Дроздова, юрист ЮФ «Салком», к.ю.н. |
Питання правомірності проведення на ринку Forex операцій з грошима
Як свідчить практика, при укладенні інвестором договору доручення на довірче управління фінансовими активами він має відповідним чином передати свої гроші безпосередньо трейдеру «в руки» чи забезпечити певним чином виконання трейдером (трейдерами) операції з цими коштами на ринку Forex.
У разі передачі інвестором трейдеру грошових коштів «в руки» (тобто, готівкою) відповідно до договору доручення на довірче управління фінансовими активами його сторонами повинен бути складений Акт прийому-передачі.
На практиці кошти інвестора мають відображатись у вигляді запису на спеціальному рахунку, відкритому в Інтернеті на визначеному сайті (так званий «віртуальний рахунок»). Зазначимо, що відкриття такого рахунку не регулюється нормативно-правовими актами НБУ, і зокрема відомою всім Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою НБУ від 12.11.2003 № 492 (надалі-Постанова НБУ №492). Такі віртуальні рахунки можуть бути відкриті як трейдерам, так і інвесторам. Схема вкладення інвестором коштів для проведення трейдером операцій на ринку Forex може відбуватись за наступним сценарієм:
а) відкриття безпосередньо інвестором віртуального рахунку на своє ім'я за правилами, визначеними на відповідному сайті в Інтернеті, та внесення ним у встановленому порядку (про який зазначено нижче) коштів на такий рахунок з наступним їх перерахуванням на віртуальний рахунок трейдера;
б) надання інвестором доручення трейдеру відкрити на ім'я інвестора віртуальний рахунок та внести на нього кошти, надані інвестором трейдеру готівкою (як правило, зазначене доручення міститься в договорі доручення на довірче управління фінансовими активами);
в) надання інвестором трейдеру готівкових коштів «в руки», які далі вносяться трейдером на віртуальний рахунок останнього.
Аналізуючи питання внесення коштів інвестора на рахунок через призму актів законодавства, слід зазначити наступне.
Враховуючи, що фінансовими активами є кошти (підпункт 4 ч.1 ст.1 Закону про фінансові послуги), а кошти в Україні можуть існувати в готівковій (формі грошових знаків) або безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках) відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», то, відповідно, отримані від інвестора кошти, що мають перейти з готівкової форми у безготівкову, мають бути внесені на відповідний рахунок трейдера або інвестора, відкритий саме у банку. Питання відкриття і використання рахунків у банках регулюються Постановою НБУ № 492. Оскільки вказані кошти мають бути переведені на віртуальний рахунок - інвестора чи трейдера, вони мають отримати статус електронних грошей, правове регулювання питань щодо яких здійснюється на підставі Постанови НБУ від 04.11.2010 № 481 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електронних грошей», якою затверджено Положення про електронні гроші (надалі-Постанова НБУ № 481). Відповідно до п.1.4 вказаної Постанови НБУ емітентом електронних грошей, тобто особою, яка випускає такі гроші, виступає виключно банк. Слід зауважити, що випуск електронних грошей допускається виключно в гривнях (п.2.1 Постанови НБУ № 481). Розмір електронних грошей, що можуть перебувати у розпорядженні користувача (власника таких коштів), не може перевищувати максимальну межу - 8000 грн. (п.2.4 Постанови НБУ № 481). Розповсюджувати електронні гроші (тобто, здійснювати операцію з надання їх користувачам), здійснювати з такими грошима обмінні операції (обмін таких грошей одного емітента на такі ж гроші іншого емітента) має право так званий «агент», який є юридичною особою і уклав з банком відповідний договір (п.3.1 Постанови НБУ № 481). Розповсюдження електронних грошей має здійснюватись за правилами систем електронних грошей, узгоджених з НБУ, або за правилами платіжних систем/систем електронних грошей, створених НБУ.
Слід прийняти до уваги встановлені законодавством обмеження використання електронних грошей. Так, якщо користувачем електронних грошей виступає фізична особа (не підприємцець), то законодавство дозволяє їй використовувати її електронні гроші лише для розрахунків з торговцями за товар та перераховувати електронні гроші іншим користувачам-фізичним особам (п.3.4 Постанови НБУ № 481). Звідси випливає висновок про те, що у разі використання електронних грошей на ринку Forex інвестором-фізичною особою, ці кошти можуть бути перераховані трейдеру, який є фізичною особою, або торговцю в якості розрахунку за товар (торговцем може бути юридична особа за законодавством України, яка приймає електронні гроші в розрахунках за товар (продукцію, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу)). Однак, враховуючи, що фізична особа не може бути управителем в договорі управління майном, про що зазначалось раніше, операції між такими категоріями осіб з електронними грошима будуть вважатися правомірними, якщо між ними буде укладена інша договірна конструкція, аніж та, яка передбачає довірче управління коштами (наприклад, звичайне доручення). При цьому, зміст такого договору також не повинен вказувати на наявність в ньому довірчого управління майном.
Якщо користувачем електронних грошей виступає суб'єкт господарювання, то законодавство дозволяє йому використовувати його електронні гроші лише для розрахунків з торговцями за товар (п.3.4 Постанови НБУ № 481).
Враховуючи, що на ринку Forex трейдери можуть обертати кошти інвесторів з метою отримання прибутку також і через придбання ними відповідного майна (цінних паперів, золота тощо), то при використанні електронних грошей у розрахунках з торговцями за товар слід визначати, на рахунки яких саме торговців можуть бути перераховані електронні гроші і за який саме товар можуть бути здійсненні розрахунки електронними грошима.
Під час проведення учасниками ринку Forex валютних операцій із коштами інвесторів через рахунки, відкриті у банківських установах, слід дотримуватись банківського і валютного законодавства, включаючи вимоги, спрямовані на отримання у визначених випадках індивідуальних ліцензій НБУ. Зазначена тематика не зможе бути висвітлена в цій статті з огляду на обмежені обсяги її написання.
Враховуючи, що операція з довірчого управління фінансовими активами, і зокрема, грошовими коштами, віднесена законом до фінансової операції на ринку фінансових послуг, слід звернути увагу на випадки, у яких закон вимагає отримання ліцензії на право надання фінансових послуг на вказаному ринку.
Так, з огляду на підпункт 4 ч.1 ст.34 Закону про фінансові послуги, при здійсненні діяльності з надання будь-якої фінансової послуги, якою зокрема є довірче управління активами, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, слід отримувати відповідну ліцензію в Національній комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Отже, відсутність такої ліцензії у трейдера, діяльність якого на ринку Forex передбачатиме залучення коштів від фізичних осіб в управління, стає підставою для: а) визнання договору доручення на довірче управління фінансовими активами недійсним відповідно до ч.2 ст.203 та ст.215 ЦКУ; б) накладення на трейдера-порушника законодавства зазначеною Комісією штрафу в наступних розмірах для юридичної особи - до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше 1% від розміру статутного капіталу (підпункт 1 ч.1 ст.41 Закону про фінансові послуги), для посадової особи в рамках адміністративного правопорушення - від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.43 Закону про фінансові послуги).
Питання відповідальності трейдера
Грунтуючись на вимогах закону та в залежності від ситуації, у разі порушення трейдером вимог законодавства на нього може бути покладено наступну відповідальність:
1) кримінальну з огляду на Кримінальний кодекс України, зокрема - ст.190 «Шахрайство»; ст.192 «Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою»; ст.202 «Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг»; ст.209 «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»; ст.209-1 «Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»; ст.212 «Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)»;
2) адміністративну з огляду на Кодекс про адміністративні правопорушення - зокрема, ст.162 «Порушення правил про валютні операції»; ст.163-4 «Порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи»; ст.164 «Порушення порядку провадження господарської діяльності»; ст.164-1 «Порушення порядку подання декларації про доходи та ведення обліку доходів і витрат»; ст.163-2 «Порушення законодавства з фінансових питань»; ст.166-9 «Порушення законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»;
3) цивільно-правову з огляду на ЦКУ - на загальних підставах відповідно до гл.51 ЦКУ та на спеціальних, передбачених ст.1043 ЦКУ, відповідно до якої він має відшкодувати завдані збитки, якщо не виявить належної турботливості про інтереси установника-інвестора;
4) у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій (зокрема, в рамках Закону про фінансові послуги (ст.ст.41 та 43); Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (ст. 23)).
Слід звернути також увагу на те, що відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» до складу суб'єктів первинного фінансового моніторингу (ст.5 вказаного Закону) включені також і суб'єкти, які діють на ринку фінансових послуг, включаючи й діяльність з довірчого управління фінансовими активами на ринку Forex. У разі недотримання такими суб'єктами вимог вказаного Закону і інших актів законодавства у зазначеній сфері, до них (юридичних осіб і їх посадових осіб) може бути застосована відповідальність - кримінальна, адміністративна та/або у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій, про що зазначалось вище.
Замість висновків
Отже, проаналізувавши вимоги закону і застосувавши їх до певної ситуації у відносинах між трейдером та інвестором, при здійсненні валютних операцій на ринку Forex можна відслідкувати численні порушення законодавства, які впливають або можуть вплинути на інтереси перш за все інвесторів. При чому, нерідко такі порушення спричинені не тільки правовою необізнаністю „трейдера” з тих чи інших питань його діяльності, а можуть бути викликані й бажанням заволодіти чужими коштами шахрайським шляхом, обравши для цього досить переконливу, для пересічних громадян, форму. Саме тому для останніх надзвичайно вагоме значення має своєчасна, комплексна правова допомога, яка буде корисною як до укладення відповідного договору та передачі за ним коштів будь-якому фінансовому консультанту, трейдеру, агенту тощо, так і при відстоюванні своїх інтересів у боротьбі за повернення переданих таким особам коштів.
Юрій Леонов, партнер ЮФ «Салком»
Наталія Дроздова, юрист ЮФ «Салком», к.ю.н.
