Особенности изменения способа и порядка исполнения решения суда

Статья публикуется на языке оригинала

Усього лише декілька норм чинного законодавства України регулюють особливості зміни способу та порядку виконання рішення суду.

Так частина третя статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Процедура зміни способу або порядку виконання судового рішення однакова в цивільному, господарському та адміністративному процесах:

- з заявою про зміну способу або порядку виконання судового рішення може звернутися стягувач або виконавець. Ця заява подається до суду, що розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України; частина перша статті 331 Господарського процесуального кодексу України; частина перша статті 435 Цивільного процесуального кодексу України);

- заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частина друга статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України; частина друга статті 331 Господарського процесуального кодексу України; частина друга статті 435 Цивільного процесуального кодексу України);

- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення (частина третя статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України; частина третя статті 331 Господарського процесуального кодексу України; частина третя статті 435 Цивільного процесуального кодексу України).

Враховуючи мінімальне правове регулювання порядку зміни способу та порядку виконання рішення суду, закономірно, що значну роль у формуванні підходів до застосування відповідних нормативних приписів відіграє практика Верховного Суду.

На рівні судів касаційної інстанції неодноразово застосовувалася наступна позиція:

«поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений» (постанова Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 523/16632/15-ц, постанова Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року у справі №522/21465/15).

Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (постанова Верховного суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15, постанова Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі №904/1478/15).

З огляду на те, що чинне законодавство України не містить конкретного переліку підстав зміни способу та порядку виконання судового рішення, особливо актуальним стає дослідження та врахування позицій касаційних судів стосовно цього питання. Водночас, найкраще аналізувати відповідні правові позиції на прикладі конкретних фабул справ, розгляд яких здійснювався касаційними судами.

Так Касаційний адміністративним судом розглядалася справа за заявою про зміну способу та порядку виконання постанови про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щорічної грошової допомоги. Заява була мотивована повідомленням Центру соцвиплат, що бюджетних призначень на проведення компенсаційних виплат на виконання судових рішень у державному бюджеті не передбачено.

За результатом розгляду поданої заяви, суд першої інстанції змінив спосіб виконання рішення із зобов'язання виплатити соціальні виплати на стягнення конкретних сум. Апеляційний суд це рішення скасував, його позицію підтримав Касаційний адміністративний суд, зазначивши при цьому, що змінивши спосіб виконання постанови із зобов'язання виплатити соціальні виплати на стягнення конкретної суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновленого порушеного права (постанова від 12 квітня 2018 року у справі 759/1928/13-а).

Касаційним господарським судом розглядалася справа про зміну способу і порядку виконання судового рішення про стягнення 4 193 876, 12 грн. безпідставно утримуваних грошових коштів за наслідком перепродажу об'єкта приватизації після розірвання з позивачем первісного договору купівлі-продажу з РВ ФДМУ по Дніпровській області. Незважаючи на те, що відповідач підтвердив, що перерахування грошових коштів на рахунок позивача не є можливим, оскільки на його рахунку виручені кошти не зберігаються, а перераховуються до державного бюджету, місцевий та апеляційний суди відмовили в задоволенні заяви.

Касаційний суд не погодився з позицією першої інстанції та апеляції, й мотивував це тим, що аналіз положень Бюджетного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що дохідну частину Державного бюджету України становлять кошти, виручені від приватизації державного майна, включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації, які зараховуються на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках інших органів. Отже, у випадку встановлення фактичних обставин перерахування до Державного бюджету України коштів, виручених під час приватизації державного майна, та ускладнення виконання рішення суду про повернення таких коштів зазначенням державного органу, який не веде єдиного казначейського рахунка з обліку коштів Державного бюджету України, суди вправі вжити заходів до зміни виконання судового рішення (постанова від 22 січня 2019 року у справі №904/5492/15).

Касаційний цивільний суд має сформульовану позицію щодо зміни способу захисту порушеного права із стягнення позичених грошових коштів на визнання права власності на корпоративні права. Останній зазначає, що «зміна способу та порядку виконання рішення суду «із стягнення заборгованості» на «визнання за стягувачем права власності» це є зміна рішення суду по суті, що є недопустимим» (постанова від 06 червня 2018 року у справі №522/21465/15).

Підсумовуючи, можна сказати, що зміна способу та порядку виконання судового рішення є непередбачуваним, мало врегульованим процесом. У будь-якому разі набагато краще формулювати заздалегідь правильно позовні вимоги, ніж потім намагатися обґрунтувати та довести наявність обставин, що істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення.

Ігор Багнюк, юрист ЮФ Evris,

Юлія Шишка, адвокат ЮФ Evris

Всі судові рішення можна знайти у VERDICTUM. Переконайтесь, скориставшись тестовим доступом. Крім того, VERDICTUM дозволяє відстежувати актуальну судову практику в питаннях, що вас цікавлять. Достатньо поставити тему на контроль: референт повідомить про свіжі рішення, як тільки вони надійдуть до ЄДРСР.