Текст публикуется на языке оригинала
Трохи передісторії
Питання відшкодування збитків неплатоспроможного банку, завданих неефективним, а достатньо часто навіть злочинним менеджментом, набуло своєї актуальності під час активізації процесів очищення банківської системи та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Законодавство передбачає достатньо широкі можливості притягнення до відповідальності пов'язаних осіб банку за спричинені збитки.
Так, зокрема, стаття 51 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі недостатності майна банку для виплати кредиторам надає можливість Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженій особі звернутися до суду з позовом до пов'язаних осіб банку про відшкодування шкоди. Підставою такого позову може бути одна з наступних обставин:
1) дії або бездіяльність пов'язаної з банком особи призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди;
2) внаслідок дій або бездіяльності пов'язана особа прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.
Такі стягнуті кошти включаються до ліквідаційної маси банку та за їх рахунок задовольняються вимоги кредиторів.
Однак, незважаючи на законодавче закріплення, зазначені можливості поки що не підтвердили свою дієвість.
|
Ірина Кобець |
Стягнення збитків з пов'язаних осіб банку: зміна юрисдикції
Прийняття 2 березня 2015 року Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов'язаних із банком осіб" та законодавче посилення відповідальності пов'язаних осіб банку стало поштовхом для появи нової категорії спорів - про стягнення збитків з пов'язаних осіб банку.
Такі позови до фізичних осіб Фонд пред'являв до місцевих загальних судів за правилами цивільної юрисдикції.
Однак Велика Палата Верховного Суду в 2018 році прийняла ряд постанов, в яких віднесла розгляд такої категорії справ до господарської юрисдикції.
Так, в постанові від 19.06.2018 у справі № 757/75149/17-ц (Фонд звернувся з позовом про відшкодування шкоди, завданої пов'язаними особами ПАТ «Брокбізнесбанк») Велика Палата зазначила, що ліквідатор з дня свого призначення отримав можливість самостійного прийняття рішень щодо використання майнових активів банку та розпорядження ними, управління банком та керівництва його господарською діяльністю, тобто законодавчо закріплені повноваження ліквідатора прирівняні до обов'язків, які виконує власник, та прав, наданих власнику банку.
Відповідна позиція була підтримана і у постанові від 31.10.2018 у справі № 757/75148/17-ц (позов Фонду до пов'язаних осіб ПАТ «АКБ БАНК»).
При цьому Верховним Судом було наголошено, що справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника такої юридичної особи, поданим в її інтересах відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України мають розглядатися за правилами господарського судочинства.
Отже, позови до пов'язаних осіб банку про відшкодування шкоди - це похідні позови, які мають розглядатися господарським судом. А тому всі ініційовані Фондом цивільні справи були закриті в зв'язку з порушенням правил юрисдикції.
|
Андрій Марциняк |
Кожна економічно невигідна для банку кредитна операція - окремий позов?
Найчастіше підставами для звернення Фонду з позовом про відшкодування збитків пов'язаними особами є кредитування пов'язаних осіб банку, видача незабезпечених чи ризикових кредитів, вчинення економічно невигідних операцій з купівлі цінних паперів, тощо.
Тобто, збитки у банку виникають в зв'язку з наданням згоди пов'язаними особами банку на вчинення економічно невигідних правочинів або ж в зв'язку з укладенням правочинів в інтересах пов'язаних осіб. .
При перевірці Фондом діяльності банку таких економічно невигідних правочинів зазвичай встановлюється достатньо багато. А тому Фонд найчастіше звертався з одним позовом про стягнення збитків одночасно за всіма економічно невигідними операціями.
Однак, Верховний Суд вказав на помилковість такого підходу Фонду.
Зокрема, Касаційний господарський суд в постанові від 15.02.2019 № 910/11811/18 (справа за позовом Фонду до посадових осіб ПАТ «Банк професійного фінансування») звернув увагу, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового прововідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Отже, кожна із вимог про стягнення шкоди є самостійною вимогою, які не пов'язані підставами виникнення та поданими доказами та не є основними і похідними одна стосовно одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.
А тому суд погодися, що по суті Фондом заявлено 10 окремих позовних вимог до різних відповідачів, в зв'язку з чим порушено правила об'єднання позовних вимог.
Отже, враховуючи практику Верховного Суду, Фонд повинен звертатися з похідним позовом до пов'язаних осіб банку окремо за кожною економічно невигідною кредитною операцією, що, з однієї сторони, має пришвидшити розгляд конкретної справи в зв'язку зі зменшенням предмету доказування, однак, з другої сторони, - створить додаткове навантаження на Фонд.
Фонд або уповноважена особа: хто має право звернутися з похідним позовом?
Статтею 52 Закону про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлю, що з позовом про відшкодування збитків може звернутися Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважена особа. Тобто, на перший погляд законом встановлена альтернатива права на звернення до суду: позов може подати або сам Фонд, або уповноважена особа.
В більшості випадків Фонд самостійно звертався з позовом про відшкодування збитків, вказуючи, що позивачем є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор відповідного банку.
Однак Верховний Суд знову ж таки вказав на помилковість такого підходу.
Зокрема, в ухвалі від 08.04.2019 № 910/16336/18 (позов Фонду до пов'язаних осіб ПАТ «Комерційний банк «Надра») суд зазначив, що вживання законодавцем саме розділового сполучника «або», а не єднального «та», «і» означає неможливість одночасної реалізації Фондом безпосередньо та призначеною ним уповноваженою особою тотожних функцій, зокрема органу управління неплатоспроможного банку.
А тому Фонд безпосередньо може реалізовувати законодавчо визначені повноваження органу управління конкретного банку тільки у випадку, якщо такі повноваження не були ним делеговані уповноваженій особі або раніше делеговані повноваження уповноваженої особи були відкликані (повернуті) Фондом.
Отже, позов про відшкодування шкоди, завданої пов'язаними особами банку, має бути підписаний саме уповноваженою особою. Безпосередньо Фонд має право на подання таких позовів виключно у випадку, якщо відповідні повноваження не були делеговані уповноваженій особі.
Як наслідок, підписані Фондом позови на сьогодні господарський суд повертає. Або ж, якщо розгляд справи вже розпочато, залишає без розгляду (наприклад, ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.03.2019 № 910/11020/18 залишено без розгляду позв Фонду до посадових осіб ПАТ «Міський Комерційний Банк»).
Що ж далі?
Поки судовою практикою була визначена правильна юрисдикція, розставлені крапки над «і» з процесуальних питань, пройшли роки. А тому Фонд стикнувся з новою проблемою - за цей час сплив строк позовної даності для пред'явлення вже правильно оформлених позовів.
Показовою в даному випадку є справа № 910/12803/18 за позовом Фонду до пов'язаних осіб ПАТ «Банк «Таврика».
Фонд звернувся з позовом до колишніх Голови та Членів Правління, Голови та Членів Наглядової Ради та Членів Кредитного комітету банку з позовом про відшкодування шкоди в розмірі 2,6 млрд. грн., що складає суму незадоволених кредиторських вимог.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.03.2019 №910/12803/18 було визнано підтвердженим, що збитки від проаналізованих судом операцій не охоплюються звичайним кредитним ризиком, а суб'єктний склад учасників, загальна подібність схем кредитування, суми операцій, відсутність забезпечення, концентрація кредитного ризику через пов'язаність боржників та численні факти прийняття Кредитним комітетом, Правлінням та Наглядовою радою Банку одноголосних необґрунтованих рішень на користь пов'язаних позичальників, прямо суперечило інтересам Банку.
Суд встановив наявність всіх елементів цивільно-правового правопорушення, однак відмовив в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Суд зазначив, що початком відліку позовної давності є затвердження акту за результатами інвентаризації та формування ліквідаційної маси Банку. З вказаного моменту Фонд вже обізнаний, що балансова вартість активів є значно вищою ніж оціночна, а тому йому стає відомо, що задоволення всіх зобов'язань Банку неможливо і шкоду вже завдано.
Тенденції, на жаль, на сьогодні не втішні. Ми так і не почули про позитивні кейси реального стягнення збитків з колишніх пов'язаних осіб неплатоспроможних банків. Значна втрата часу для визначення юрисдикції та формування судової практики з процесуальних питань і, як наслідок, застосування наслідків спливу позовної давності на сьогодні залишаються основними ризиками того, що про позитивні рішення ми так і не почуємо.
Ірина Кобець,
старший юрист Юридичної групи LCF
Андрій Марциняк,
молодший юрист Юридичної групи LCF
ЮРЛІГА: Отслеживать тенденции судебной практики удобно с помощью референтов системы анализа судебных решений Verdictum - достаточно лишь поставить на контроль определенную категорию дел и получать уведомления о новых решениях по этой категории, принятых судами выбранных вами инстанций. Для того, чтобы ознакомиться с этими и другими возможностями Verdictum - закажите свободный тест системы по ссылке.
