Податковий орган успішно заперечив застосування методу чистого прибутку та довів обґрунтованість застосування методу порівняної неконтрольованої ціни щодо експорту сировинних товарів.
26 грудня 2018 року Арбітражний суд м. Москва виніс рішення у спорі ПАТ "Уралкалій" проти податкових органів Російської Федерації (№А40-29025/17-75-227). Предмет спору - донарахування податку на прибуток внаслідок застосування правил трансфертного ціноутворення (ТЦ). Рішення було винесено на користь податкового органу.
Чому ця справа актуальна в Україні? Відомо, що українські податкові органи уважно вивчають і часто беруть на озброєння досвід застосування податкового законодавства в РФ. Акти перевірки, складені нашими податківцями, часом дослівно повторюють аргументацію, що зустрічається в документах їхніх російських колег. Схема контрольованої операції групи "Уралкалій", що була предметом дослідження в цій справі, є типовою для більшості українських бізнес-груп, як і "слабкі місця" в документації із трансфертного ціноутворення, що й були використані російськими податківцями.
У чому полягає суть справи? Група "Уралкалій" експортувала продукцію хімічної промисловості (різні види добрив) через швейцарського трейдера - компанію групи. Під час аналізу операції відповідно до правил трансфертного ціноутворення, платнику податків не вдалося знайти внутрішні або зовнішні зіставні операції, необхідні для застосування пріоритетного першого методу - порівняної неконтрольованої ціни (ПНЦ). Тому, для обґрунтування ціноутворення, платник податку використав четвертий метод - метод співставної рентабельності, відповідно до якого показник чистої рентабельності продажів трейдера порівнювався з діапазоном рентабельності зіставних незалежних компаній.
Податковий орган з таким підходом не погодився і застосував метод ПНЦ, відповідно до якого експортні ціни російського підприємства порівнювались із котируваннями, отриманими від інформаційного агентства "Аргус". Судова справа розглядалась декілька разів, і останнє рішення після повторного розгляду в суді першої інстанції було винесено на користь податкового органу.
|
Ігор Чуфаров |
У судовому рішенні наведений розгорнутий (на 42 сторінки) аналіз позицій платника податку та податкового органу, в якому крок за кроком розглядаються їхні аргументи. Ми ж зупинимось на найбільш цікавих та релевантних для української практики аспектах.
Зрозуміло, що відносно експорту сировинних продуктів податкові органи схильні надавати перевагу застосуванню першого методу. Тож і в цій справі податковий орган критично поставився до застосування платником четвертого методу із експорту добрив. Він заперечив правильність майже всіх елементів аналізу, що містився в документації з ТЦ.
По-перше, податковий орган відхилив усі зіставні компанії, що містилися в економічних дослідженнях, підготовлених компаніями PwC та KPMG. Більшість цих компаній здійснювали додаткові види діяльності, які не збігалися з предметом контрольованої операції (наприклад, займались не тільки торгівлею добривами, а й їхньою обробкою чи зберіганням). В окремих випадках була відсутня інформація, яка давала змогу перевірити незалежність цих компаній або виконання специфічних вимог правил ТЦ РФ, зокрема щодо рівня чистих активів зіставних компаній.
По-друге, на думку податкових органів розрахунок показника рентабельності швейцарського трейдера не був належним чином підтверджений документально. Податковий орган не отримав доступу до документів, на підставі яких був виконаний розрахунок. Платником податку були надані лише витяги зі звітів аудиторів, які не містили чіткого висновку щодо правильності та повноти виконання цього розрахунку. А частину підтверджуючих документів, яку платник податків все ж таки надав, суд не прийняв через неналежне оформлення (відсутність повних реквізитів осіб, які підписували ці документи, печатки тощо). Крім того, подальша реалізація добрив швейцарським трейдером частково відбувалась на користь пов'язаних осіб. Тобто знаменник розрахунку показника рентабельності знаходився під впливом операцій із пов'язаними особами, що не допускається відповідно до правил ТЦ РФ.
Суд погодився з аргументами податкових органів, що зазначені недоліки не дозволяють обґрунтовано застосувати для аналізу операції четвертий метод, тож застосуванню підлягає саме пріоритетний перший метод ПНЦ.
Суд детально проаналізував і відхилив аргументи платника податків щодо неможливості застосування зовнішніх джерел інформації для визначення ринкових цін на продукцію, що експортувалась (зокрема, даних агентства "Аргус"). Суд не погодився, що експортована продукція є незіставною за якістю, адже були проаналізовані якісні характеристики добрив, які містилися в експортних контрактах та в інформації, отриманій від агентства "Аргус". Зіставними суд визнав й інші умови постачання цієї продукції, зокрема обсяги товарних партій, умови розрахунків тощо. На підставі проведеного аналізу, суд погодився, що котирування цінового агентства "Аргус" можуть бути використані для перевірки ціноутворення у контрольованій операції відповідно до методу ПНЦ.
Зрозуміло, що зазначене судове рішення ще буде переглядатись у вищих судових інстанціях РФ, а застосовані судом підходи можуть і не витримати такої перевірки. Однак, незважаючи на можливість критичної оцінки багатьох висновків суду, позиція, яку зайняв суд, є цілісною.
Які висновки можуть зробити українські платники податків з огляду на наведений приклад?
За нашими спостереженнями, у багатьох випадках документація з трансфертного ціноутворення українських експортерів сировинних товарів містять ті ж недоліки, які були предметом спору у справі "Уралкалій", зокрема:
- Аналіз відхилення пріоритетного методу (ПНЦ) часто має поверховий характер - в документації детально не аналізуються всі можливі зовнішні джерела, які можуть містити котирування ідентичних (аналогічних) товарів, висновок щодо незіставності умов операцій робиться на підставі формальних розбіжностей, які подекуди не мають суттєвого впливу на ціноутворення.
- Відібрані зіставні компанії не завжди ретельно перевіряються на наявність інших видів діяльності, незіставних із предметом контрольованої операції, а також щодо виконання інших вимог, встановлених ст. 39 Податкового Кодексу та Настановами ОЕСР.
- Розрахунки показників рентабельності не підтверджуються документально належним чином, особливо у випадку обрання нерезидента стороною, що аналізується. У багатьох випадках знаменник показника рентабельності перебуває під впливом контрольованих операцій чи операцій із пов'язаними сторонами.
Деякі платники податків досі вважають, що у податкових органів не вистачить компетенції і знань, щоб оскаржити економічні дослідження, що містяться в документації. Наш досвід показує, що податкові органи України вже досить агресивно і, на жаль, не завжди обґрунтовано підходять до аналізу наданих платником економічних досліджень. У аналогічному випадку ризик оспорювання податковими органами застосованого методу видається високим. Рекомендуємо компаніям звернути особливу увагу на розглянуті в цій статті "слабкі місця" та вжити заходів для відповідного посилення документації із трансфертного ціноутворення.
Ігор Чуфаров,
партнер,
відділ оподаткування та юридичних послуг,
EY в Україні
