1. Уніфіковано термінологію та процедури
У тексті прийнятих нових кодексів законодавець уніфікував термінологію та основні процедури, які застосовуються у господарському, цивільному та адміністративному судочинстві із збереженням специфіки завдання судочинства кожної юрисдикції. Така уніфікація форми для різних видів судочинства буде зручною і корисною як суддям, так і передусім особам, що беруть участь у справі, відпаде можливість процесуальної плутанини та втрати можливості для вчинення необхідних учаснику процесу процесуальних дій через розбіжність назви подібної процедури чи дії.
2. Встановлено завдання та засади судочинства
У новому ГПК передбачно загальні положення про завдання та основні засади господарського судочинства. Так, завданням господарського судочинства таким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що зосереджує господарські суди саме на вирішенні існуючих спорів на засадах передусім верховенства права, запроваджено також такі засади, як диспозитивність, пропорційність, розумність строків розгляду справи, що є визначальними при використанні судами їх дискреційних повноважень.
3. Розширено способи судового захисту
Новий ГПК розширив способи судового захисту, зокрема, передбачив можливість захисту прав не тільки у спосіб визначений законом або договором, але і в інший наведений у позові спосіб, який не суперечить закону та ефективно захищає право. Також наведені у ГПК визначення змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві змінюють завдання та функції судді в процесі, змінюючи вектор з його ролі як одночасно судді, слідчого та адвоката в господарській справі на організацію господарського процесу, сприяння реалізації прав учасників процесу та контролю за виконанням ними законодавчо визначених обов'язків.
4. Впроваджено нові правила юрисдикції
Новим ГПК впроваджуються нові правила юрисдикції, змінено підхід до визначення юрисдикції, а саме, юрисдикція розмежовується передусім в залежності від предмету, а не тільки суб'єктного складу сторін спору. Визначаючи можливість поєднати в одному позові разом з основними позовними вимогами також похідні, навіть якщо вони окремо мали би розглядатися за різними правилами судочинства, законодавець скорочує час, необхідний особі для повного захисту свого права чи інтересу, покращує ефективність судочинства, адже за попередньо діючими правилами підвідомчості особі довелося б для досягнення такого самого результату звертатися до різних судів двох або й трьох юрисдикцій. Так, наразі до юрисдикції господарських судів відносяться справи за вимогами щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо розгляд таких вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, розглядаються господарським судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору.
5. Впроваджено інститут свідків
Суттєвим нововведенням ГПК є те, що показання свідків можуть бути джерелом доказів і в господарському процесі, хоча й з особливостями їх подання та обмеженням застосування. Передусім це стосується корпоративних спорів, адже до передачі цієї категорії спорів господарським судам учасники корпоративного спору мали право посилатися на покази свідків для встановлення відповідних обставин, які могли бути підтверджені їх показаннями. Водночас у зв'язку з особливостями розгляду та вирішення господарських спорів на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах (стаття 87 ГПК України).
6. Встановлено новий порядок подання доказів
Для забезпечення належного та якісного розгляду справи, можливості учасникам процесу належним чином реалізовувати свої права, законодавець передбачає правило швидкого та повного подання ними наявних доказів по справі - разом з позовом чи відзивом на позов, а також наслідки порушення такого правила та встановлених строків подання доказів, адже в такому випадку суд ці докази не приймає.
7. Передбачено наказне провадження для окремих категорій справ
Також в новому ГПК для спрощення та прискорення певних категорій справ передбачена можливість розгляду таких справ у формі наказного провадження у випадку наявності вимоги про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Одночасно законодавець вніс зміни до Закону України «Про судовий збір», знизивши ставки судового збору для заяв про видачу судового наказу.
8. Змінено порядок обчислення судового збору
Враховуючи впроваджене відповідно до засади диспозитивності господарського судочинства обмеження здійснення апеляційного та касаційного перегляду доводами та вимогами апеляційної чи касаційної скарги, внесено відповідні зміни до Закону України «Про судовий збір»: визначення розміру належного до сплати судового збору пов'язано саме з розміром оспорюваної суми.
9. Запроваджено «електронний суд»
Новим в ГПК є впровадження системи «електронний суд». Основна мета такої системи полягає в:
- спрощенні доступу до правосуддя (максимальне застосування інформаційних технологій, можливості вчинення всіх процесуальних дій через засоби електронного зв'язку з відповідними механізмами ідентифікації та безпеки);
- забезпеченні швидкого і зручного доступу громадян до інформації про рух справи, час і місце її розгляду, обміну процесуальними документами між судом та учасниками судового процесу із застосуванням електронного цифрового підпису;
- налагодженні процесу оперативного обміну інформацією в електронному вигляді між судовими установами, учасниками процесу, а також іншими державними структурами;
- можливості сплати судового збору з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
10. Встановлено відповідальність за зловживання процесуальними правами
Новим ГПК запроваджено механізм запобігання зловживанню процесуальними правами. Це, зокрема запобігання «позовам-клонам» та іншим інструментам маніпуляції розподілом справ, «міжсобойним» справам, умисному затягуванню справи, маніпуляції підсудністю. Так, ГПК містить статтю «Неприпустимість зловживання процесуальними правами», яке може проявлятись у вигляді подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню; подання позовів до одного й того ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; укладання мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення третіх осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Крім цього, новий ГПК передбачає заходи дієвої відповідальності за зловживання правами: покладення на таку сторону судових витрат, незалежно від результатів вирішення спору, штраф - від 1 до 10 прожиткових мінімумів працездатних осіб ( з 01.01.2018 від 1762 грн. - 17 620 грн.) (якщо повторно, то від 5 до 50, з 01.01.2018 від 8 810 до 88 100 грн.). Окремий наслідок маніпулювання автоматизованим розподілом справ - повернення позовної заяви. За неподання доказів за вимогою суду передбачено такі наслідки: штраф від 1 до 10 прожиткових мінімумів працездатних осіб ( з 01.01.2018 від 1762 грн. - 17 620 грн.) (якщо повторно, то від 5 до 50, з 01.01.2018 від 8 810 до 88 100 грн.), несприятливі наслідки для порушника у доказуванні (визнання обставини, на підтвердження якої витребовувався цей доказ або відмова в її визнанні), розгляд справи за наявними доказами, залишення позовної заяви без розгляду (якщо докази не надає позивач), тимчасове вилучення доказів державним виконавцем.
Лариса Рогач,
суддя Великої Палати Верховного Суду
