Питання реформування процесуального законодавства наразі є дуже актуальним і для суспільства в цілому, і для юридичної спільноти, зокрема. Не так давно на сайті Ради з питань судової реформи було розміщено концепцію реформування процесуального законодавства України і проекти Господарського процесуального кодексу України (ГПК), Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України». Наразі тривають широкі обговорення презентованих проектів серед науковців і практиків.
В цій статті ми хочемо звернути увагу на основні новели господарського процесу, які пропонуються проектом нового ГПК стосовно представництва, прав учасників справи, боротьби із зловживанням процесуальними правами, забезпечення позову і запровадження електронного суду.
Що стосується питання розширення і уточнення юрисдикції господарських судів, то запропонований принцип переходу від суб'єктного визначення юрисдикції господарських судів до предметного все одно повністю не виключає застосування «суб'єктного фільтру». А, враховуючи комплексність господарських правовідносин, яка дуже часто полягає у поєднанні приватно-правової і публічно-правової складових, однозначного висновку про належність тих чи інших спорів до підсудності виключно господарських судів зробити просто неможливо. Найкращий радник в цьому питанні правозастосовна практика. Хоча з питань розмежування юрисдикції господарських, адміністративних і загальних судів виникають багато суперечок між суддями цих юрисдикцій, практикуючими правниками, і науковцями. Головним принципом визначення юрисдикції того чи іншого суду, на нашу думку, має стати забезпечення своєчасного, справедливого, професійного (принцип спеціалізації) захисту порушених прав і законних інтересів всіх суб'єктів права.
Запровадження виключного права адвоката на представництво
Правило представництва інтересів учасників всіх процесів виключно адвокатами, скоріше за все, буде поступово вводитись до всіх процесуальних кодексів. Проект ГПК в одній із статей пропонує наступні виключення, коли представником може бути не адвокат:
1) законний представник (опікун, піклувальник, виконавець заповіту або особа, яка охороняє спадщину, особа, що здійснює опіку над майно безвісно відсутньої особи, а також спеціальні органи, наприклад, прокуратура);
2) керівник юридичної особи;
3) якщо ціна позову не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, то представником може бути особа, яка досягла 18-річного віку, має цивільну процесуальну дієздатність і повноваження на здійснення представництва (довіреність).
В іншій статті, де визначено перелік документів, які посвідчують повноваження представника, закріплено, що повноваження можуть підтверджуватися:
1) довіреністю фізичної особи;
2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника;
3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Комплексний аналіз двох зазначених вище статей дає однозначне розуміння, що за умови, якщо ціна позову не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, представляти юридичну особу можуть її внутрішні юристи. Однак, все ж неоднозначною залишається відповідь на питання можливості юрисконсультів представляти інтереси юридичної особи, якщо ціна позову перевищуватиме зазначений розмір. Можливо, це питання буде вирішено в перехідних положеннях, які поки що не сформульовані. Але найкраще було б прописати формулювання виключень із «монополії адвокатів» більш чітко, щоб судова практика формувалася одразу однозначно і зрозуміло, і питання представництва не були дискусійними допоки не вийдуть роз'яснення ВСУ або ВГСУ.
З одного боку, враховуючи складність матеріального і процесуального права, на наш погляд, введення представництва виключно адвокатами (за виключенням зазначених вище випадків), радше є позитивною зміною. До того ж, проект ГПК передбачає можливості контролю і реагування на непрофесійні дії адвокатів (буде розглянуто далі), що також сприятиме більш якісному захисту порушених прав. З іншого боку, при доопрацюванні проекту ГПК обов'язково потрібно врахувати специфіку правового статусу і ролі юрисконсультів підприємств, оскільки радикальні зміни в частині позбавлення їх права бути представниками свого роботодавця (при значній вартості позовних вимог) не обов'язково матимуть наслідком покращення захисту порушених прав юридичних осіб.
Виховання відповідального ставлення до використання процесуальних прав
Збільшення/зменшення позовних вимог, зміна предмету або підстав позову, зустрічний позов. Проектом ГПК також пропонується ряд змін у визначенні прав учасників господарського процесу. Зокрема, скористатися правом збільшити або зменшити позовні вимоги можна буде до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (зараз - до прийняття рішення по справі). Зазначене нововведення, на наш погляд, буде сприяти більш відповідальному ставленню до підготовки позовів, що в свою чергу також має відіграти позитивну роль у підвищення правової культури.
Так само, до закінчення підготовчого засідання позивачу надається право змінити предмет або підстави позову. А ось зустрічний позов може бути подано відповідачем до початку підготовчого судового засідання (згідно чинного ГПК - до початку розгляду справи по суті), що також є скоріше позитивною зміною, оскільки подання зустрічних позовів подекуди мотивовано бажанням затягування процесу, здійснення тиску на позивача або іншими мотивами недобросовісних відповідачів.
Участь третіх осіб. Зміни також стосуються і можливості вступу/залучення до участі у справі третіх осіб із самостійними вимогами/без самостійних вимог. Така можливість надається і першим, і другим тільки до закінчення підготовчого засідання. Зробити висновок, що права зазначених осіб будуть порушуватися у випадку прийняття проекту ГПК в чинній редакції, не виникає за можливе, оскільки їм все одно гарантується право на апеляційне оскарження.
Подання відзиву. У проекті ГПК збережено концепцію подання відзиву на позовну заяву як право відповідача. Однак, шляхом введення уточнень розробники проекту спонукають відповідачів при підготовці заперечень так само реалізовувати свої права відповідально. Таким чином, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із наведених у позові обставин, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог або буде викладена в додаткових поясненнях. Подібні підходи вже давно застосовуються в процесуальному праві інших держав, наприклад, Великої Британії.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами
Випадки зловживань. Окремою статтею в проекті ГПК узагальнюються правила щодо недопустимості зловживання процесуальними правами, та запроваджується перелік дій, які вважатимуться зловживанням, зокрема:
1) подання скарги на рішення, яке не підлягає оскарженню або подання клопотання для вирішення питання, яке вже було вирішено. Цей пункт, однак, може викликати і зловживання з боку суду, наприклад, у випадку повторного заявлення клопотання про забезпечення позову, що не заборонено за умови зміни обставин. Саме тому варто було б чітко передбачити, що у випадках, коли процесуальне законодавство дозволяє повторне звернення з клопотанням про вирішення питання, яке вже попередньо розглядалося судом, (наприклад, через суттєву зміну обставин) таке звернення не буде вважатися зловживанням;
2) подання декількох позовів до одного відповідача з однаковим або аналогічним предметом та з однакових/аналогічних підстав. Поняття «аналогічні підстави» і «аналогічний предмет» є занадто оціночними, що на нашу думку, не сприятиме єдності судової практики. У такому випадку залишатиметься сподіватися, що на практиці судами дійсно всебічно будуть враховуватися обставини конкретної справи, а також добросовісність поведінки обох сторін справи;
3) подання очевидно безпідставного позову, позову за відсутності предмету спору;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або безпідставне залучення відповідача (співвідповідача) з тією ж метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Раніше питання кваліфікації дій учасників справи як зловживання процесуальними правами вирішувалися на рівні листів і роз'яснень Верховного Суду України і Вищого господарського суду України. Зараз всю напрацьовану практику пропонується відобразити безпосередньо у процесуальному кодексі, що, на наш погляд, є позитивним. При цьому, на жаль, зазначені зміни не будуть панацеєю. Відповідь на питання, чи є дії учасника справи зловживанням, все одно потребуватиме комплексної оцінки і ґрунтовного аналізу обставин конкретної справи, що за умови сучасної завантаженості суддів, ставить під сумнів об'єктивність застосування відповідальності.
Відповідальність за зловживання. Запропоновано суттєво збільшити розмір штрафів за зловживання, зокрема: від 5-ти до 10-ти розмірів мінімальних заробітних плат, а у разі повторності - від 10-ти до 100 розмірів мінімальних заробітних плат (наразі розмір штрафу складає до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). При цьому, пропонується надати суду можливість стягнути штраф як безпосередньо з учасника, так і з його представника.
Окремої уваги заслуговує пропозиція передбачити відповідальність у разі неякісного виконання професійних обов'язків, в тому числі, якщо підписана адвокатом позовна заява містить значні недоліки. Відповідну окрему ухвалу суд буде уповноважений направити на розгляд органу, який вже буде приймати рішення про застосування заходів дисциплінарної відповідальності до адвокатаадвокатадвл. Зазначені пропозиції повністю відповідають концепції реформуванню адвокатури і, на наш погляд, є позитивними, адже дозволять здійснювати відстеження відповідності адвокатів кваліфікаційним вимогам.
Електронний суд
Однією з найочікуваніших змін для всіх процесів є введення електронного суду, що значно спростило б документообіг і стало б важливим кроком на шляху повного переходу органів державної влади до цифрової ери. Наразі правила автоматизованої системи документообігу в судах закріплені на рівні рішення Ради суддів України. Здебільшого чинні положення широко застосовуються у внутрішньому документообігу судів, при обміні документами між судами різних юрисдикцій та інстанцій, а також для автоматизації процесу надання доступу до судових рішень. Саме тому, чітке визначення в процесуальному законодавстві прав учасників процесу стосовно можливостей застосування електронного документообігу, однозначно матиме позитивний результат.
Проект ГПК передбачає можливість:
1) подання до суду процесуальних та інших документів, письмових доказів, а також вчинення процесуальних дій з використанням Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи в електронному форматі;
2) надсилання копій процесуальних та інших документів іншим учасникам процесу з використанням Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи в електронному форматі.
Так само і суд матиме можливість направляти процесуальні документи учасникам процесу через Єдину судову інформаційну (автоматизовану) систему.
Для посвідчення повноважень представника також запроваджується можливість використання електронного цифрового підпису для завірення копії довіреності.
Відповідно до проекту ГПК зазначені вище можливості сторін процесу можуть бути реалізовані виключно з використанням електронного цифрового підпису. Тому, подання паперових документів поштою або безпосередньо до канцелярії суду в більшості випадків ще залишиться актуальним навіть після затвердження ГПК у нові редакції.
Забезпечення позову
Система автоматизованого арешту коштів. Ще однією позитивною ініціативою є пропозиція введення системи автоматизованого арешту коштів. Зокрема передбачається, що суддя після винесення ухвали про забезпечення позову вносить до автоматизованої системи арешту коштів інформацію про арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках. Виключне право користування такою системою може надаватися тільки суддям. Таким чином, зазначене нововведення покликане забезпечити негайне виконання заходу забезпечення позову у вигляді арешту коштів на банківському рахунку і, в цілому, повинно мати позитивний результат, оскільки зникне необхідність звертатись до виконавчої служби. При цьому, однак, сам механізм і порядок функціонування автоматизованої системи арешту коштів ще потребуватиме окремого затвердження Державною судовою адміністрацією за погодженням з Міністерством юстиції України і Національним банком України, що може спричинити більш тривалу процедуру запуску роботи системи.
Висновки: Оприлюднення першого проекту ГПК для обговорення є тільки початком роботи з удосконалення процесуального законодавства. Дуже позитивним є те, що до такого обговорення запрошено широке коло спеціалістів правників, що дає надію на обґрунтовані і виважені зміни. Запропоновані зміни для їх повноцінного використання на практиці (зокрема це стосується запровадження електронного суду, системи автоматизованого арешту коштів) потребують внесення змін до чинного законодавства і розроблення цілої низки підзаконних актів, що також передбачає попередню велику роботу. На наш погляд, внесення змін до господарського процесуального законодавства в частині виховання відповідального ставлення до використання своїх процесуальних прав всіма учасниками справи, а також поступовий перехід до здійснення представництва тільки адвокатами (за виключенням найбільш простих випадків і представництва підприємств юрисконсультами), обов'язково виправдають себе у довгостроковій перспективі.
Олексій Случ, радник ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»
Тетяна Гаврилюк, юрист ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»
