Загальні положення
В світлі останніх подій в Україні варто по-новому поглянути на інститут мораторію та можливості його застосування для ефективного врегулювання відносин. Так, у разі виникнення неординарних ситуацій (надзвичайні події, введення воєнного стану) звичайні засоби регулювання не здатні ефективно впорядкувати правовідносини. А тому виникає необхідність застосування особливих правових засобів. До таких неординарних засобів відноситься й мораторій.
Мораторій має тісний зв'язок з відповідальністю за порушення зобов'язання. Так, перебіг строку позовної давності може зупинятись на певний час у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.
Необхідно розмежовувати обставини непереборної сили, внаслідок яких настає неможливість виконання договору, і мораторій, який здатний викликати лише відстрочку виконання зобов'язань, але не анулювати їх. На відміну від обставин непереборної сили, які є фактичними обставинами, що викликають неможливість виконання зобов'язання, мораторій є юридичною обставиною.
Поняття та ознаки мораторію
Сфера застосування мораторію у приватному праві обмежується зобов'язальними відносинами. Підставами його застосування у літературі називають обставини надзвичайного характеру. На жаль, в законодавстві не наводиться їхнього переліку. Аналіз законодавства дає змогу виділити сукупність основних ознак мораторію:
1)належність до сфери зобов'язального права;
2)встановлення законом (окремим нормативно-правовим актом);
3)визначення підстав оголошення мораторію як надзвичайних обставин, що встановлюються у кожному конкретному випадку їх настання;
4)строковість дії норм мораторію, причому строк його дії встановлюється одноразово.
Мораторій має відповідати усій сукупності наведених ознак.
Отже, в законодавстві України мораторій розуміється як тимчасове відстрочення виконання зобов'язань або заборона вчинення певних дій, що вводиться уповноваженим органом державної влади в певній частині або на всій території країни, для певної категорії або для всього населення країни з підстав, що прямо передбачені законом та пов'язані з настанням надзвичайних обставин.
Види мораторію
Варто зазначити, що діє ряд мораторіїв і на міжнародному рівні. Так, у 1977 р. учасниками Договору про Антарктику 1959 р. був оголошений мораторій на промислову розвідку і розробку в цьому регіоні мінеральних ресурсів до укладення міжнародної угоди про юридичний режим їх експлуатації. 18 грудня 2007 року Генеральна асамблея ООН прийняла Резолюцію 62/149 «Мораторій на застосування смертної кари». Але Резолюція Генеральної асамблеї ООН має рекомендаційний характер, тому кожна із держав самостійно вирішує питання про необхідність введення мораторію на застосування смертної кари. Мораторій на виконання смертних вироків в Україні уперше почав діяти в 1995 році, а згодом і взагалі було скасовано смертну кару.
В національному праві мораторій зазвичай вводиться окремим нормативно-правовим актом. Залежно від того, поширюється мораторій на всі зобов'язання або тільки на деякі їх види, або на окремі категорії осіб, він поділяється на загальний та спеціальний.
Загальний мораторій оголошується, коли зважаючи на суспільні лиха (війна, епідемічна хвороба), тимчасово зупиняється дія чинних законів про зобов'язання і всім жителям країни відстрочуються їхні борги. В незалежній Україні загальний мораторій не оголошувався. Але за часів царської Росії Указом від 15 січня 1832 р. жителям північних і південно-західних губерній, які найбільше постраждали від польського повстання, були даровані "деякі пільги щодо судових строків і боргових платежів".
Спеціальним, зокрема, є мораторій на задоволення вимог кредиторів, що застосовується в процедурі банкрутства, мораторій на закриття загальноосвітніх навчальних закладів державної і комунальної форм власності та інші.
Також залежно від території дії мораторію розрізняють місцевий та всеукраїнський мораторій. Місцевий мораторій поширює свою дію на частину території країни. Зокрема, в 2012 році в Одесі діяв мораторій на розміщення тимчасових споруд та засобів пересувної мережі для здійснення підприємницької діяльності. Крім того, діє ряд мораторійних законів, які поширюють свою дію на всю територію України: ЗУ «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України», ЗУ «Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна», ЗУ «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах», ЗУ «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров'я», ЗУ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення (згідно з п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України) та інші.
Характеристика окремих видів мораторію
Нещодавно Верховна Рада прийняла Закон «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». За цим законом не може бути відчужене без згоди власника нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави та/або предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті.
Ці положення діють за умов:
- що таке житло використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, й позичальника (майнового поручителя) не має у власності інше житло;
- загальна площа такого житла (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не повинна перевищувати 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Залишається незрозумілим - чи повинні виконуватись обидві ці умови одночасно, чи достатньо наявності однієї із таких умов. Скоріш за все, необхідна наявність обох умов одночасно.
|
Ніна Різун |
Одним із основних методів впливу на боржників є звернення стягнення на майно, яким забезпечується зобов'язання. Досить часто тільки такий метод міг привести до стягнення заборгованості з недобросовісних боржників банку. На час дії даної норми банки зменшуватимуть кількість виданих кредитів, причому вони будуть орієнтовані на вузьке коло платоспроможних клієнтів, оскільки у банків стане менше способів впливу на клієнтів, які прострочать виплату кредиту. Поряд з цим може знизитись розмір повернення грошових засобів, оскільки боржники розумітимуть, що банк не зможе примусово вилучити майно, яке знаходиться під заставою. Боржникам необхідно розуміти, що фінансові установи не позбавлені права нараховувати штрафні санкції за весь період дії закону. Згідно з цим законом не може бути примусово стягнуте інше майно, яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації предмета застави (іпотеки). Також кредитна установа не може уступити такий борг на користь іншої особи. Виникає питання: а що ж робити з тими кредитами, які вже були переуступлені колекторським фірмам? Конституція України передбачає, що закони не мають зворотної сили часі, але не виключено визнання факторингових угод недійсними.
Такі міри вводяться тимчасово до врегулювання питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості. Цікаво яким чином законодавець врегулює вказані питання, щоб стабілізувати систему валютного кредитування.
Цей Закон не поширюється на майно, яке знаходить на тимчасово окупованій території, в тому числі і на майно, що належить жителям материкової України. Таким чином, якщо житель материкової України придбав нерухомість в Криму і вона під іпотекою, то у разі прострочення виплат банк може звернути стягнення на таке майно.
Закон прийнятий з ціллю підвищення рівня довіри громадян до банківських установ та зниження впливу колекторських компаній. Але поряд з цим варто зазначити, що це призведе до значного погіршення фінансового стану банків.
В Верховній Раді зареєстровано законопроект № 4296а-1 щодо мораторію на застосування фінансової та адміністративної відповідальності до суб'єктів господарювання. У разі прийняття такого закону платникам єдиного внеску, які перебувають на податковому обліку в контролюючих органах на території проведення антитерористичної операції або місцевостях, де введено військовий чи надзвичайний стан, не нараховуються пеня, штрафні та фінансові санкції.
Як бачимо законодавець не завжди враховує правову природу та позитивні наслідки введення мораторію. Так, було б доцільно ввести норми, які на час проведення воєнних дій чи введення надзвичайного стану звільняли осіб від відповідальності за невиконання ними взятих на себе зобов'язань. Видається, що держава не може вимагати виконання зобов'язань, доки не будуть відновлені стабільні умови роботи.
Ніна Різун, юрист ЮФ Юрлайн
