Ім'ям України : суд ухвалив відшкодувати збиток пасажирові потягу Hyundai

Юрист Українського союзу Хельсінкі з прав людини Максим Щербатюк вирішив довести, що в Україні можливо відстояти своє споживче право на надання послуг належної якості.

У січні 2013 року він звернувся до суду з позовом до ГП "Українська залізнична швидкісна компанія" і Державній адміністрації залізничного транспорту "Укрзализныця" і просив стягнути з ГП "Українська залізнична швидкісна компанія" різницю вартості квитків, пеню у розмірі 21,90 грн. і 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також зобов'язати Укрзализныцю забезпечити організацію злагодженої роботи і ефективну експлуатацію залізничного рухомого складу, приведення останнього у відповідність з вимогами п. 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України (далі - Правила). Також він вимагав зобов'язати обох відповідачів спростувати поширену інформацію шляхом розміщення на офіційному сайті таких відомостей : "Інформація про те, що рух швидкісних електропоїздів "Интерсити+" здійснюється по чітко розрахованим графіку, а погодні умови і інші чинники не мають такого значного впливу на дотримання графіку руху, як на інші види транспорту, свідчить про точність і надійність".

Позовні вимоги М. Щербатюка обумовлені тим, що потяг "Интерсити+", яким він їхав з Харкова в Київ 13 жовтня 2012 року, зупинився через 30 хвилин після відправлення, а пасажирам було запропоновано пересісти в інший потяг. В результаті юрист прибув в Київ із запізненням на 4 години, а також йому не повернули різницю у вартості квитків.

Рішенням Соломенского суду м. Києва від 22 травня 2013 року у справі № 22-ц/796/9576/2013 було відмовлено в задоволенні позову.

Апеляційний суд міста Києва визнав невідповідними встановленим обставинам висновки першої інстанції про те, що позивач не скористався послугами перевезення в потягу "Интерсити+" № 161/164 Харків - Київ, оскільки за законодавством, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин не передбачалася вказівка в квитку прізвища пасажира. Підтвердженням того, що М. Щербатюк скористався послугами з перевезення і сплатив їх послужили :

- квиток на швидкісний фірмовий потяг № 161/164 Харків - Київ;

- квитанція про сплату витрат на таксі до центрального вокзалу (від 11 жовтня 2012 року);

- квиток на потяг № 156 повідомленням Київ - Харків на 11 жовтня 2012 року;

- список реєстрації учасників семінару, з якого убачається, що позивач знаходився в Харкові на семінарі, який проводився з 11 по 13 жовтня 2012 року;

- фотододатки;

- лист від 5 листопада 2012 року, в якому ГП "Українська залізнична швидкісна компанія" просить вибачення у М. Щербатюка за незручності, викликані зупинкою швидкісного потягу "Интерсити+" № 161/164 (у цьому ж листі підприємство визнало, що 13 жовтня 2012 року мав місце випадок зупинки цього потягу з технічних причин, які неможливо було усунути на місці, і пасажири потягу були переміщені на інший потяг).

Також апеляційний суд вказав, що аргументи відповідача про ненадання позивачем засвідченого акту начальника потягу не можуть бути основою для відмови в стягненні різниці вартості квитківоскільки такий акт позивач не отримав не зі своєї вини, а з вини працівників потягу.

Виходячи з цих обставинах Апеляційний суд міста Києва відмінив рішення Соломенского районного суду в частині відмови в стягненні на користь позивача різниці у вартості квитків і прийняв в цій частині нове рішення про задоволення позову. Суд стягнув з ГП "Українська залізнична швидкісна компанія" на користь М. Щербатюка 99 грн. 24 коп. різниці вартості квитків.

Вимоги про зобов'язання Укрзализныци забезпечити організацію злагодженої роботи ГП "Українська залізнична швидкісна компанія" і ефективну експлуатацію залізничного рухомого складу, а також приведення останнього у відповідність з положеннями п. 9.1 Правил є вимогами, заявленими на майбутнєтому суд визнав їх такими, які не підлягають судовому захисту.

По словах М. Щербатюка це рішення є важливим етапом захисту прав пасажирів, які користуються послугами Укрзализныци, - монополіста в цій сфері. Враховуючи ігнорування Укрзализныцей вимог пасажирів відносно якості послуг, які нею надаються, такі рішення дають певну надію відносно можливості судового захисту їх прав.

"Особливо радує те, що суд визнав квиток достатнім доказом надання послуг Укрзализныцей, чого не було раніше, і визнав право на компенсацію незалежно від того чи був використаний претензійний порядок або ні. Це трохи відкриває двері для істотніших вимог, які пасажири можуть пред'являти у разі неякісного надання послуг Укрзализныцей"- поділився М. Щербатюк.

У свою чергу, адвокат Володимир Клочков, проаналізувавши рішення в цілому, відмітив, що воно є законним, хоча і не повною мірою справедливим.

"Що стосується відшкодування моральної шкоди, хотілося б відмітити, що факт його нанесення має бути доведений позивачем в загальному порядку. Якщо говорити про справедливість рішення саме в цій частині, то дійсно, було б справедливо на користь позивача стягнути завданої моральної шкоди в розумних межах, оскільки запізненням потягу позивачеві дійсно були нанесені певні незручності. Разом з цим, відсутність у позивача можливості довести наявність моральної шкоди, надає суду можливість законно в задоволенні таких вимог відмовити"- відмітив юрист.

Він вважає, що суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог відносно вдосконалення роботи ГП "Українська залізнична швидкісна компанія" і Укрзализныце, оскільки в цілому ніякі права і інтереси позивача не порушені і вони носять загальний характер.

Відносно рішення суду в частині відмови позивачеві спростувати інформацію, розміщену на офіційному сайті Укрзализныци, то в даному випадку суд не вдавався до глибокого аналізу поняття "Недобросовісна реклама", а відмовив в задоволенні вимог в цій частині виключно на формальних підставах.

Костянтин Гамкрелидзепартнер Юридичної компанії "ДЕГА Консалтинг", зокрема, відмітив, що для отримання відшкодування моральної шкоди позивачеві в першу чергу слід було б звернутися до лікаря, який встановив би факт погіршення здоров'я.

"З практики нашої медицини людина, яка декілька годин знаходилася в холодному потягу, як мінімум отримає призначення купити ліки на попередження і лікування застуди. Факт звернення до лікаря підтверджується реєстрацією у відповідній книзі, яка ведеться кожним лікарем, а купівля лікарських засобів підтверджується квитанцією з аптеки - це стало б доказами при відшкодуванні моральної шкоди"- пояснив К. Гамкрелидзе.

Крім того, він вказав на спірність позиції суду першої інстанції про непідтвердження позивачем того, що він пересів у вагон нижчої категорії і факту запізнення потягу. К. Гамкрелидзе вважає, що враховуючи масовість пасажирів в потягу за відсутності у них відповідних актів від начальника потягу, можна використовувати свідчення свідків, які також були пасажирами цього потягу, або інших осіб, які можуть підтвердити факт поїздки (рідні, колеги, клієнти і тому подібне).

По словах же М. Щербатюка це рішення є ще досить далеким від того, чого він хотів би добитися, а саме щоб Укрзализныця відповідала за затримку потягів на термін більше 3 годин, компенсувала моральну шкоду, заподіяну цим запізненням.

"З метою досягнення цих цілей була подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду у цивільних і карних справах, в якій обгрунтовуються питання застосування положень Цивільного кодексу про відповідальність за затримку у виконанні зобов'язань, а також положень цього ж кодексу і Закону "Про захист прав споживачів" стосовно відшкодування моральної шкоди. За результатами розгляду цієї справи можна буде визначити наскільки судова система України готова захищати права пасажирів і піти проти державного монополіста. Але у будь-якому випадку навіть це рішення, яке зараз може бути використане пасажирами при захисті своїх прав, служить свого роду прецедентом"- зробив висновок М. Щербатюк.