З метою з'ясування стану реалізації судами положень Конституції і процесуального закону при здійсненні карного судочинства ВССУ звернувся до апеляційних судів з пропозицією узагальнити існуючу за станом на 1 червня 2013 року судову практику і надати інформацію про осіб, судочинство по яких триває більше 6 місяців. За результатами аналізу присланих матеріалів ВССУ підготував те, що відповідає узагальнення судової практики судів першої і апеляційної інстанцій.
Зокрема, було встановлено, що кримінальні справи, по яких підсудні містяться під вартою, а судочинство триває більше 6 місяців, в основному розглядаються в порядку Карно-процесуального кодексу України 1960 року (КПК 1960 р.).
ВССУ нагадав, що для визначення розумності термінів карного виробництва важливе значення має не лише судочинство в суді першої інстанції, але і виробництво в апеляційній і касаційній інстанціях. У п. 97 рішень ЕСПЧ від 16 вересня 2010 року у справі "Витрук проти України" вказано, що в кримінальних справах розумний термін, передбачений п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свободпочинається з того часу, коли особі було "пред'явлено звинувачення", тобто, іншими словами, з моменту офіційного повідомлення заявника компетентним органом про те, що він звинувачується в скоєнні злочину. Це визначення також застосовується до питання, чи мало місце "істотне погіршення положення [підозрюваного]"чи ні. Відносно закінчення "відповідного терміну", то в кримінальних справах період, передбачений п. 1 ст. 6 Конвенцій, включає увесь термін провадження у справіу тому числі перегляд рішення в апеляції (п. 70 рішень ЕСПЧ у справі "Міряє проти України").
ВССУ вказав, що в кримінальних справах, що розглядаються в порядку КПК 1960 р., суди лише в деяких випадках переглядають обгрунтованість подальшого застосування запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. В основному обгрунтованість застосування найсуворішого запобіжного заходу не переглядається.
У більшості проаналізованих кримінальних справ суди не здійснювали усіх необхідних дій для забезпечення дотримання розумного терміну судового розгляду у разі, коли обвинувачений (підсудний) міститься під вартою. Зокрема, типові випадкиколи:
1) судовий розгляд не може бути продовжений із-за нез'явлення свідка і / або потерпілого. Суд ухвалює визначення про його (їх) примусовий привід, які не виконуються органами МВС з різних причин, що залишаються суду невідомими. Окремих визначень з приводу невиконання визначення про привід суд не ухвалює, що зрештою приводить до неодноразового відкладення судових засідань (у багатьох випадках більше 10 разів);
2) судовий розгляд не може бути продовжений із-за нез'явлення прокурора (у деяких справах - до 5 разів). Суд не реагує на такі випадки в процесуальному порядку;
3) судовий розгляд не може бути продовжений через недоставление підсудного з СІЗО. У багатьох справах судові засідання на цій підставі відкладалися більше 10 разів. Суд лише в одиничних випадках реагував на неналежну організацію роботи конвойної служби шляхом винесення приватних визначень;
4) судовий розгляд не може бути продовжений із-за нез'явлення захисника. Предоставлення апеляційними судами інформація вказує на те, що в цих випадках суд, як правило, не ухвалює приватних определний відносно сторони захисту.
При новому розгляді кримінальних справ після відміни вироків місцевих судів судам необхідно вирішувати питання про можливість зміни запобіжного заходу на альтернативніоскільки риски на досудовому слідстві і в ході судового розгляду, які стали основою для обрання міри припинення, можуть вже відсутні, а терміни утримання під вартою таких підсудних (не в останню чергу через помилку судів) досить тривалі.
У таких справах обов'язковими до виконання є вказівки суду апеляційній інстанції. Узагальнення свідчить, що невиконання цих вказівок при новому розгляді кримінальної справи призводило до відміни і цих вироків. Такі випадки - недопустимі і згідно з практикою ЕСПЧ є порушенням права на справедливий суд.
Таким чином, апеляційним судам доручено надавати ефективну методичну допомогу місцевим судам в частині організації судового розгляду кримінальних справ, по яких підсудні містяться під вартою. Враховуючи наявність в судах першої інстанції значної кількості такого роду кримінальних справ суддям-кураторам апеляційних судів необхідно узяти на контроль такі кримінальні справи.
