Ім'ям України : банк не зобов'язаний повертати гроші, переведені по підробному дорученню

Вищий господарський суд в постанові від 12.03.2013 р. у справі № 5023/9738/11 визначив, що банк, що списав засоби з рахунку неналежного платника, не зобов'язаний перерахувати за рахунок власних засобів помилково списану суму на рахунок цього платника. Ця справа розглядалася національними судами з 2011 року. Позов про стягнення грошових коштів з ПАО "Укрсиббанк" був поданий до господарського суду Харківської області ТОВ "Декор-Палац СК" ще в листопаді 2011 року.

Обставини справи такі. 18 січня 2011 р. між ТОВ "Декор-Палац СК" і ПАО "Укрсиббанк" був ув'язнений договір, на підставі якого відкритий поточний банківський рахунок суспільства. 26 січня 2011 р. на підставі наданих Юрієм Бедой доручення і платіжного доручення, підписаних директором ТОВ "Декор-Палац СК", з рахунку ТОВ "Декор-Палац СК" ПАО "Укрсиббанк" було перераховано 1 979 879 грн. на рахунок ТОВ "ВипМак". При розгляді справи в першій інстанції судово-технічною експертизою було встановлено, що відбитки друку на дорученні і дорученні виконані не кліше друку ТОВ "Декор-Палац СК". Почеркознавська експертиза також показала, що підпис на вказаних документах був виконаний не директором ТОВ "Декор-Палац СК".

Проте, Господарський суд Харківської області відмовив в задоволенні позову виходячи з того, що ці факти були встановлено вже при розгляді справи судом за результатами проведених експертиз, і тому не могли бути відомі банку на момент виконання платіжного доручення. Згідно п. 1.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом. Відповідно до пункту 6.13 Правил (договірних умов) відкриття і обслуговування банківського рахунку суб'єктів господарювання, нотаріусів і адвокатів - клієнтів АТ "Укрсиббанк" банк не несе відповідальності за операції, проведені по рахунку клієнта і їх наслідку, якщо можливість проведення вказаних операцій виникла не з вини банку.

Харківський апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції на підставі того, що не було дано оцінку тому факту, що в дорученні відсутня дата її здійсненняа вказівка в ній терміну її дії не тотожно даті її здійснення, що свідчить про нікчемність такого доручення згідно ч. 3 ст. 247 Цивільного кодексу.

ВХСУ погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з "Укрсиббанку" на користь ТОВ "Декор-Палац СК" грошових коштів, оскільки "прийняття до виконання платіжного доручення про перерахування з рахунку ТОВ "Декор - Палац СК" на рахунок ТОВ "ВипМак" грошових коштів і перерахування грошових коштів за цим платіжним дорученням не свідчить про порушення банком правил обслуговування банківського рахунку позивача". ВХСУ врахував, що в дорученні, на підставі якого було подано платіжне доручення, вказаний термін дії - з 24.01.2011 р. по 24.01.2012 р. У зв'язку з цим зі змісту доручення визначається дата, з якою представник уповноважений на здійснення дій з розрахункового рахунку ТОВ "Декор-Палац СК", - 24 січня 2011 р., а платіжне доручення на переказ грошових коштів з розрахункового рахунку суспільства було надане для виконання 26 січня 2011 р. "При таких обставинах, посадовці банку були введені в оману відносно наявності повноважень у Ю. Беды на здійснення дій від імені ТОВ "Декор-Палац СК" на підставі доручення, яке, як встановлено судами, було підробним, а тому - недійсною"- вказав ВХСУ.

У постанові також відмічено, що зі змісту п. 32.3.2 Закону "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" і п. 2.38 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в нацвалюті обов'язковою умовою для застосування цих норм є наявність провини банку. Крім того, по вказаних нормах в редакції, діючій на момент здійснення спірного перекладу, не передбачено, що банк, з вини якого засоби списані з рахунку неналежного платника, зобов'язаний перерахувати за рахунок власних засобів помилково списану суму на рахунок цього платника.

Таким чином, оскільки провина банку в переказі грошових коштів по підробній доверености не була встановлена, суд вирішив, що ПАО "Укрсиббанк" не зобов'язаний повертати ТОВ "Декор-Палац СК" грошові кошти.

Адвокат Кирило Легких вважає, що постанова ВХСУ містить ряд спірних виводів. "Найбільш спірним є висновок про те, що з датою здійснення доручення пов'язаний момент, з якого представник по цьому дорученню уповноважений на здійснення юридично значущих дій від імені довірителя"-відмітив він. Ст. 247 ГК встановлює, що обов'язковими реквізитами доручення є термін доручення і дата здійснення (видачі) доручення. Згідно ст. 251 ГК, терміном є певний проміжок часу, із закінченням якого пов'язана дія або подія, яка має юридичне значення. Закінчення терміну, згідно ст. 253 ГК, починається з наступного дня після певної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний початок закінчення терміну. Іншими словами, встановлений рядків дії доручення - з 24.01.2011 р. по 24.01.2011 р. - це термін, упродовж якого у представника були повноваження за поданням платіжного доручення у банк. Датою ж здійснення доручення є дата її видачі юрособою. При цьому закон не встановлює обмежень в частині видачі доручення, наприклад, 10.09.2013 р., зі встановленням терміну доручення, починаючи з 20.09.2013 р. Таким чином, формально і текстуально, термін доручення і дата здійснення доручення - це два самостійні реквізити доручення, не пов'язані і не тотожні. У зв'язку з цим, на думку К. Легенів, правильною є позиція Харківського апеляційного госпсуду від 06.12.2012 р., який вказав :

1) термін дії доручення і дата її здійснення не є тотожними;

2) в дорученні відсутня дата її здійснення (видачі), що свідчить про нікчемність такого доручення, із застосуванням наслідків, передбачених ст. 216 ГК.

"В той же час, у разі надання у банк доручення, яке за формальними ознаками відповідає вимогам Цивільного кодексу, у банку є усі можливості для доведення відсутності провини в спричиненні шкоди, і як наслідок - не нести відповідальності за заподіяну шкоду"- зробив висновок адвокат.

В той же час Олена Волянскаястарший юрист Юридичної групи LCFв цілому погодилася з позицією ВХСУ у цій справі, але відмітила деякі відмінності обставин справи і підходу суду до оцінки доказів в порівнянні з іншими аналогічними справами. Вона вказала, що вимоги позивача, зокрема, були нормативно обгрунтовані посиланням на положення ст. 32 Закони "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні". Так, згідно з положеннями цього Закону "у разі помилкового перекладу з рахунку неналежного платника, який стався з вини банку, цей банк зобов'язаний перекласти відповідну суму коштів з рахунку платника на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платникові пеню …, якщо інша відповідальність не передбачена договором". Аналогічні положення також містить Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. При цьому позивач також посилався на те, що доручення, по якому був поданий платіжний документ у банк, містило не лише підробний підпис і друк довірителя, а була нікчемної через відсутність на ній дати її оформлення.

Е. Волянская відмітила, що суд, оперуючи поняттям "підробна" (підпис, друк, доручення) не посилається на наявність кримінальної справи, яка ясно мала бути збуджена у вказаній ситуації. Також в рішеннях судів відсутні посилання на вирок, яким притягає до карної відповідальності особа, що подала у банк підробне доручення з наміром ініціювати грошовий переказ. "Якщо звернутися до практики вищих судів по аналогічних спорах, то суди дійсно відмовляють в задоволенні позовів до банків в схожих ситуаціях, але тільки за умови наявності переконливих доказів відсутності провини банку. Таким доказом, як правило, являється вирок, що набув чинності, відносно особи, винної в спричиненні шкоди платникові"- пояснила юрист.

В якості прикладу вона привела постанову ВХСУ від 29.10.2009 р. у справі № 8/107-08. Цим судовим рішенням було залишено в силі рішення апеляційного суду, яким ТОВ "Фирма "Теос" відмовлено в позовних вимогах до АБ "Енергобанк". Суд відмітив, що вироком, що набув чинності, встановлена провина особи, винної в спричиненні шкоди, ця особа притягає до карної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 190ч. 1 ст. 358ч. 3 ст. 358 Карного кодексуа також був задоволений цивільний позов про стягнення з винного лиця суми заподіяної шкоди. При цьому судом не встановлена наявність провини банку в прийомі і виконанні підробного платіжного доручення.

Показовим в аналогічних справах, як відмітила Е. Волянская, також являється і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 р. (залишено в силі судами апеляційної і касаційної інстанції). Цим рішенням задоволений частково позов ГП "Міжнародний аеропорт" Бориспіль", стягнуто із ЗАТ "АК "Промінвестбанк" на користь позивача більше 50 млн. гривен депозитного вкладу, у тому числі основний борг і штрафні санкції. При цьому, незважаючи на наявність кримінальної справи за фактом розкрадання державних коштів шляхом підробки документів (гроші депозитного вкладу по підробних платіжних дорученнях були перераховані третій особі)суди не угледіли підстав, по яких банк міг бути звільнений від обов'язку повернути депозит вкладникові. Крім того, переглядаючи рішення у цій справі за обставинами, що знову відкрилися, в постанові від 13.04.2011 року, ВХСУ відмовив у відміні цього рішення, незважаючи на наявність обвинувального висновку і постанови про притягнення як обвинуваченого особи. Вищий суд вказав, що "саме вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, а не постанову про притягнення як обвинуваченого особи або обвинувальний висновок, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні суперечки з питань, чи мали місце певні дії і ким вони здійснені".