Вищий адміністративний суд в інформаційному листі від 17.07.2013 р. № 994/12/13-13 повідомив глав апеляційних адмінсудів про представлення Урядового уповноваженого у справах ЕСПЧ від 27.06.2013 р. № 12.0.1-9/5765.
Зокрема, в листі згадується рішення ЕСПЧ від 09.01.2013 р. у справі "Олександр Волков проти України" у контексті порушення :
- статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) про принципи незалежності і безсторонності суду, юридичну визначеність, і принципу забезпечення розгляду справи особи "судом, встановленим законом";
- статті 8 Конвенцій (право на повагу приватного і сімейного життя).
Нагадаємо, Європейський суд визнав, що не створення палати ВАСУ, яка розглядала справу заявника, ні визначення її складу не були легітимними, оскільки здійснювалися Головою ВАСУ, термін повноважень якого збіг, а значить, це не був "суд, встановлений законом" в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенцій.
Крім того, не відповідній Конвенції визнана процедура формування Вищої ради юстици (далі - УСЮ), оскільки на той час більшість членів УСЮ призначалося органами законодавчої і старанної влади. Відносно його персонального складу Європейський суд вказав, що міністр юстиції і Генеральний прокурор, які матеріально, ієрархічно і адміністративно залежні від основного місця роботи, не можуть вважатися незалежними і бепристрастными, а останній, крім того, очолює систему органів, представники якої беруть участь в розгляді суддями справ, що створює загрозу порушення вимог беспристрасности як суддями при розгляді справ, так і Генеральним прокурором - стосовно тих суддів, чиї рішення він не підтримує. Останній аргумент також торкається тих членів УСЮ, які призначаються конференцією працівників прокуратури України.
Стосовно втручання в приватне життя особи Європейський суд встановив це порушення з огляду на те, що втручання в приватне життя заявника, яким було його звільненні з посади судді, не було законним, оскільки:
- воно здійснювалося з порушенням встановленої законодавством процедури особистого голосування народних депутатів;
- застосовні при цьому законодавчі положення не були передбачуваними по їх наслідках і не забезпечували гарантій від свавілля. В зв'язку з цим Європейський суд відмітив, що положення про звільнення судді із-за порушення присяги були сформульовані недостатньо чіткощо в принципі не є строгою вимогою, проте при цьому не було ні відповідної практики або керівних принципів їх застосування, ні гарантій від свавілля, ні правил пропорційного застосування існуючих дисциплінарних санкцій (перелік яких був дуже обмеженим), ні можливості незалежного і беспристрастного перегляду відповідних рішень.
Детальніше про рішення читайте в матеріалі ЮРЛИГИ.
Відмітимо, що можливі шляхи рішення констатованих ЕСПЧ в справі "Олександр Волков проти України" проблем все ще встановлюються причетними органами.
Необхідно сказати, що Україна настільки затягує процес виконання не усіх рішень Європейського суду. Приміром, встановлене ЕСПЧ в рішенні від 17.01.2013 р. у справі "Хабровские проти України" порушення ст. 8 Конвенцій стосовно стосунків батьків і дітей, Кабмін усуває на законодавчому рівні. У цій справі ЕСПЧ встановив, що нескоординированные і формалістичні дії держвиконавців і неефективність виконання рішення національного суду про повернення неповнолітньої К. в Республіку Польща привели до серйозного розриву сімейних зв'язків між заявником і К.
Мінюстом був розроблений законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно удосконалення процедури виконання судових рішень в інтересах дітей". Основною метою законопроекту є створення законодавчих умов для ефективного виконання Україною міжнародних зобов'язань, прийнятих відповідно до Гаагською Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року. Законопроектом, зокрема, пропонується визначити, що такі справи розглядаються судом в порядку особливого виробництва і передбачити особливості розгляду цієї категорії справ. Також пропонується в ст. 367 Цивільного процесуального кодексу визначити, що у справах про повернення дитини відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей суд допускає негайне виконання рішень. Крім того, запропоновано удосконалити положення про порядок негайного виконання рішення суду про повернення дитини, а також вирішення питання про примусове проникнення в житлі особи, у якого знаходиться дитина, відносно якої існує старанний документ про його повернення.
Нагадаємо, що проект Мінюсту був схвалений Кабміном на засіданні від 19.06.2013 р.
