Вищий спеціалізований суд України по розгляду цивільних і карних справ видав інформаційний лист № 223-1134/0/4-13 від 18.07.2013 р. "Про деякі питання здійснення карного виробництва відносно неповнолітніх". Нагадаємо, раніше повідомлялосящо в судах Києва почнуть використовувати досудові звіти відносно неповнолітніх.
Судочинство відносно неповнолітнього і відносно декількох чоловік, один з яких є неповнолітнім, здійснюється згідно ч. 10 ст. 31 КПК виключно суддями, уповноваженими зборами суддів відповідних судів в порядку ст. 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення карного виробництва відносно неповнолітніх. Щоб уникнути будь-яких сумнівів відносно наявності у судді повноважень на розгляд цієї категорії справ до матеріалів карного виробництва слід приєднувати копію або виписку з протоколу зборів суддів, в якій визначений кількісний і персональний склад суддів, уповноважених здійснювати карне виробництво відносно неповнолітніх. Також судам слід з'ясовувати наявність документів (копій наказів, розпоряджень і тому подібне), що підтверджують факт здійснення досудового розслідування відносно неповнолітніх спеціально уповноваженим на це слідчим. Відмітимо, що спеціальних вимог до прокурора або слідчому судді, який здійснює карне виробництво відносно неповнолітнього, не передбачено.
Докази, отримані в результаті порушення права неповнолітнього на захист (наприклад, при здійсненні слідчої (розшукового) дії за участю неповнолітньої, але без захисника), є неприпустимими, що спричиняє за собою згідно ч. 2 ст. 89 КПК неможливість їх дослідження або припинення дослідження таких доказів в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Здійснення захисту неповнолітнього і дорослого співучасника злочину одним і тим же захисником неприпустимо.
ВССУ нагадує, що затримання і утримання під вартою може застосовуватися тільки у разі, коли неповнолітній підозрюється або звинувачується в скоєнні тяжкого або особливо тяжкого злочину, і за умови, якщо слідчий / прокурор доведе, що застосування іншого запобіжного заходу не може запобігти рискам, вказаним в ст. 177 КПК. Утримання під вартою повинне застосовуватися лише у виняткових випадках, як крайній захід, з визначенням як можна коротших термінів такого утримання і із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування або продовження (Рішення ЕСПЧ від 28 жовтня 1998 у справі "Ассенов і інші проти Болгарії").
Якщо підозрюваним або звинувачуваним є особу, що зробила суспільно небезпечне діяння після досягнення 11-річного віку, але до досягнення віку, з якого настає карна відповідальність, то замість утримання під вартою ця особа може бути поміщена в приймач-розподільник за умови, що за діяння, в здійсненні якого воно підозрюється / звинувачується, карним законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі більше 5 років. У усіх інших випадках слідчий суддя, суд не має права приймати рішення по його застосуванню і зобов'язаний вибрати м'якший запобіжний захід.
Слід враховувати, що суддя, суд не має права застосовувати важчу міру ніж та, про застосування якої подано клопотання. В той же час за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд має право застосувати м'якший запобіжний захід чим вказана.
Слідчий суддя, а також суд в ході судочинства повинен пояснювати неповнолітньому підозрюваному (обвинуваченому) хід судового засідання на зрозумілій йому мові (у тому числі уникати використання складних мовних конструкцій положень карного законодавства)нагадувати захисникові і законному представникові неповнолітнього про їх обов'язок пояснювати неповнолітньому кожну дію в ході судового розгляду.
Крім того, суд зобов'язує представника служби у справах дітей уявити інформацію про особу неповнолітнього у тому числі і з урахуванням відомостей отриманих від регіонального представництва карної милиций у справах дітей. У свою чергу вказані органи збирають відомості, що характеризують неповнолітнього, його поведінку в повсякденному житті, як до, так і після скоєння карного злочину, середовище, в якому він росте, вчиться, коло осіб, з якими спілкується і так далі, які узагальнюють і подають суд у формі "звіту про неповнолітній обвинувачений в карному виробництві відносно неповнолітніх" (деталі складання звіту, а також прикмет звіту можна знайти в додатку до листа ВССУ).
До особи, що скоїла карний злочин після досягнення 11-річного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати карна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості досконалого діяння, згідно ст. 498 КПК повинні застосовуватися примусові заходи виховного характеру. Детальніше про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру - Постанова Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 № 2.
