Постанова пленуму ВХСУ № 11 "Про деякі питання визнання угод (господарських договорів) недійсними" було прийнято на засіданні від 29.05.2013 р.
Зокрема, ВХСУ відмітив, що не рахуються досконалими угоди (ув'язненими господарські договори)у яких (по яких) :
- відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнута угода по усіх істотних для цієї угоди умовами);
- не отримано акцепт стороною, що направила оферту;
- не передано майно, якщо відповідно до законодавства потрібна його передача;
- не здійснена держреєстрація або нотаріальне посвідчення, необхідні для його здійснення і так далі. Встановивши відповідні обставини, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання угоди недійсної, так і про застосування наслідків недійсності угоди. В той же час господарським судам необхідно враховувати, що визначення договору як що не відбувся може мати місце на стадії укладення договору, а не за результатами виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично укладений, суд повинен розглянути по суті питання про відповідність його вимогам закону, але це правило не відноситься до випадків, коли для здійснення угоди потрібна її державна реєстрація або нотаріальне завірення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації або завірення договір у будь-якому випадку не рахується ув'язненим.
Одно тільки відсутність в договорі тієї або іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладенняа не про недійсність (якщо інше пряме не передбачено законом, наприклад частиною 2 ст. 15 Закону "Про оренду землі"). При цьому позовна вимога про визнання угоди неув'язненим не відповідає передбаченим законом способам захисту громадянських прав і інтересів, що охороняються законом, і тому в задоволенні відповідної вимоги повинно бути відмовлено; у такому разі можуть заявлятися вимоги, передбачені главою 83 Цивільного кодексу.
У розгляді позовів про визнання недійсними угод, при здійсненні яких були застосовані нормативно-правові акти державних і інших органів, які були скасовані (визнані недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам тільки факт такої відміни не може вважатися достатньою основою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження обставин, пов'язаних з моментом здійснення угоди і з її можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.
Також ВХСУ роз'яснив, що по сенсу ст. 229 ГК угода, здійснена під впливом помилки, є оспорюваною. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною угоди предмета або інших істотних умов угоди, яке вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б здійснена. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливості його використання за призначенням. При цьому зущественной вважається така помилканаслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від ошибшегося особи, - з урахуванням його майнового положення, характеру діяльності і тому подібне. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними у момент здійснення угоди. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. ВХСУ вказав, що не рахується помилкою в якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоч би однієї із сторін зобов'язань, що виникли з угоди, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони угоди. Не має правового значення помилка в мотивах угоди (тобто в обставинах, у зв'язку з яким особа здійснює угоду) або незнання стороною угоди норм законодавства.
